На сьогодні чинним законодавством для страхових компаній
передбачено можливість створення регіональної мережі,
а саме відокремлених підрозділів — філій, представництв
тощо. Наявність відокремлених підрозділів у страховиків
дає змогу зосередити обслуговування страхувальників
безпосередньо за місцем їх розташування i оперативніше
надавати страхові послуги клієнтам.
Оскільки страхова діяльність є специфічною галуззю,
що впливає на порядок її оподаткування, багато питань
щодо сплати податку на доходи (прибуток) виникає у страхових
компаній, які мають відокремлені підрозділи. Тому розглянемо
саме особливості оподаткування страхових платежів, одержаних
філіями страховика.
Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно
страховиками — резидентами України. Законодавство не
дозволяє створення іноземних страхових компаній з метою
захисту розвитку власної страхової індустрії та використання
тимчасово вільних коштів страховиків для збільшення
інвестицій у власну економіку.
Процес створення страхової компанії можна поділити на
два етапи: формування юридичної особи i надання їй статусу
страховика. Безперечно, ці етапи взаємопов’язані, що
відображається в установчих документах, розмірі статутного
фонду, визначенні сфер діяльності тощо.
Компанія, котра отримала реєстраційне посвідчення як
підприємницька структура, може виконувати певні фінансові
операції, пов’язані з формуванням статутного фонду,
підготовкою офісу. Однак на цьому етапі вона ще не є
страховиком, оскільки набуває такого статусу лише після
внесення її до Державного реєстру страховиків (перестраховиків).
Відповідно до ст. 2 Закону України від 04.10.2001 р. № 2745-III «Про внесення змін до Закону України «Про
страхування» (далі — Закон № 2745-III) страховиками
визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних,
повних, командитних товариств або товариств з додатковою
відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські
товариства» з урахуванням особливостей, передбачених
цим Законом, а також одержали в установленому порядку
ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Виходячи з вищезазначеної норми, юридичні особи, які
не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися
страховою діяльністю. Тобто страховиками вважаються
тільки юридичні особи, включені до Державного реєстру
страховиків (перестраховиків).
Згідно з розділом I Положення про порядок здійснення
страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків,
затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за
страховою діяльністю від 12.04.94 р. № 13 та зареєстрованого
в Мін’юсті України 17.05.94 р. за № 100/309, страховики
мають право створювати філії, що здійснюють свою діяльність
тільки на території України відповідно до чинного законодавства
України. При цьому філія страховика — це відокремлений
підрозділ страховика, який не є юридичною особою. Статтею
31 Цивільного кодексу передбачено, що філія має право
укладати договори на підставі довіреності, одержаної
від відповідної юридичної особи. Вона може мати власну
назву, яку дозволено використовувати згідно з Положенням
про філію, а також може мати відокремлений баланс та
здійснювати страхову діяльність за видами, на які страховик
одержав ліцензії i право на проведення яких було надано
їй загальними зборами учасників страховика. Таке право
може надаватися повністю або з обмеженнями. Так, наприклад,
для філії встановлюється максимальний обсяг страхових
зобов’язань за окремими договорами та максимальний загальний
обсяг усіх її страхових зобов’язань.
Страховик несе повну відповідальність за діяльність
своїх філій, організовує контроль за їх страховими операціями.
Водночас страховик (центральний офіс) поряд зі здійсненням
більшості страхових операцій вирішує, насамперед, питання
стратегії розвитку компанії, опрацювання правил страхування,
здійснення актуарних розрахунків, проведення інвестиційних
заходів тощо.
Вибір тієї чи іншої роботи з філіями залежить від конкретних
обставин. Так, централізована система роботи з філіями
передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андеррайтингу
та відшкодування збитків центральним офісом. Тут підписуються
та пролонгуються поліси, здійснюються розрахунки. На
філії покладається видача, отримання i перевірка анкет
на страхування та покриття збитків. Ці документи пересилаються
до центрального офісу для прийняття рішень.
При децентралізованій системі більшість рішень щодо
укладання договорів i відшкодування збитків приймає
філія. Остання самостійно поновлює договори та веде
облік. Звичайно, ці рішення узгоджуються з політикою,
що проводить компанія в цілому.
Страховик також може створити відокремлений підрозділ
— представництво, яке не може безпосередньо здійснювати
страхову, а також будь-яку підприємницьку діяльність.
Представництво виконує функції i завдання щодо сприяння
організації та здійснення статутної діяльності страховика,
виступає від імені страховика i фінансується ним.
Представництва можуть створюватися як на території України,
так i на території іноземних держав. Вони мають такі
завдання: збір інформації, рекламування, пошук клієнтів
страховика в регіоні або країні, виконання репрезентативної
функції.
Про створення чи ліквідацію філій i представництв страхова
компанія в 10-денний термін інформує державний орган
з нагляду за страховою діяльністю.
Законом України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування
прибутку підприємств» (у редакції Закону України від
22.05.97 р. № 283/97-ВР) зі змінами та доповненнями
(далі — Закон № 334/94-ВР) визначено особливий порядок
оподаткування страхової діяльності, відповідно до якого
доходи страховика від страхової діяльності (крім страхування
ризиків життя) оподатковуються за ставкою три відсотки
від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.
Під валовим доходом від страхової діяльності слід розуміти
суму страхових платежів, за винятком суми страхових
платежів, переданих, тобто сплачених, у перестрахування,
отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного
періоду за договорами страхування i перестрахування
ризиків на території України або за її межами.
Закон № 334/94-ВР розглядає філії та інші відокремлені
підрозділи юридичної особи як самостійних платників
податку. Зокрема, пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 цього Закону
встановлено, що філії, відділення та інші відокремлені
підрозділи платників податку, зазначених у пп. 2.1.1
цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані
на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної
громади, є платниками податку на прибуток.
Проте на практиці трапляються непоодинокі випадки, коли
філії страховика, не сплачуючи податок на доходи від
страхової діяльності, перераховують страхові платежі
або їх частину (чи страхувальник сам перераховує платежі)
головному офісу — страховику. При цьому філії здійснюють
страхову діяльність відповідно до типового положення
та ліцензії на право здійснення страхової діяльності
в межах встановлених головним офісом лімітів. В свою
чергу страховик — юридична особа сплачує податок від
суми перерахованих платежів як платник податку до бюджету
своєї територіальної громади. Однак такий порядок розподілу
валових доходів від страхової діяльності між філією
i головним офісом з метою оподаткування не є правомірним,
оскільки протирічить пп. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону №
334/94-ВР. Тому слід враховувати, що зазначений порядок
сплати податку на доходи філіями тягне за собою донарахування
податку та стягнення його податковими органами разом
з фінансовими санкціями.
Крім того, з метою уникнення подвійного оподаткування
сум, що передають філії до головного офісу, пп. 3.1
розділу 3 Порядку складання декларації про доходи страховика,
затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98 р. № 22 та зареєстрованого в Мін’юсті України 10.02.98 р.
за № 92/2532 (зі змінами та доповненнями), передбачено,
що для оподаткування страхової діяльності під валовим
доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних
(нарахованих) страхових платежів за договорами страхування
i перестрахування, за виключенням суми страхових платежів,
переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам
надмірно сплачених ними страхових платежів, а також
платежів, отриманих від реалізації страхових полісів
інших страховиків при виконанні платником податку агентської
діяльності, та платежів, одержаних від філій, відділень
та інших відокремлених підрозділів платника податку
(страховика), що не мають статусу юридичної особи.
Отже, філії страховика є самостійними платниками податку
на доходи (прибуток). При цьому об’єктом оподаткування
є доходи у вигляді страхових платежів, отриманих (нарахованих)
ними за договорами страхування (перестрахування), укладеними
цими підрозділами зі страхувальниками. У свою чергу
страховик — юридична особа має право зменшити свій валовий
дохід від страхової діяльності на суму перерахованих
філіями страхових платежів.
Зауважимо, що створення регіональної мережі — справа
досить дорога. Після досягнення певного рівня розвитку
посередницьких структур компаніям, можливо, вигідніше
користуватися послугами страхових агентів i брокерів
для підтримання необхідних зв’язків з віддаленими від
центрального офісу страхувальниками.
Про неможливість сплати страховими компаніями консолідованого
податку на прибуток повідомлялося в листі ДПА України
від 06.12.99 р. № 18318/7/22-3217. Такий висновок було
зроблено виходячи з того, що передбачений ст. 2 Закону
№ 334/94-ВР витратний механізм визначення суми податку
на прибуток філій для страховиків є неприйнятним. Причина
полягає в тому, що понесені страховою компанією витрати
та амортизаційні відрахування при здійсненні страхової
діяльності в основному її об’єкті оподаткування (валові
доходи від страхової діяльності) не беруть участі, а
якщо й беруть (у зв’язку з одержанням доходів з інших
джерел, не пов’язаних зі страхуванням), то незначною
мірою або зовсім відсутні.
На сьогодні точка зору ДПА України стосовно неможливості
консолідованої сплати податку на прибуток страховими
компаніями не змінилася, оскільки розробка такого механізму
потребує, передусім, внесення змін до чинного податкового
законодавства.
Ще одним важливим питанням щодо оподаткування філій
страховика є сплата податку на доходи у разі, якщо перестрахування
взятих ними страхових ризиків здійснюється безпосередньо
страховиком — юридичною особою за договорами перестрахування,
що укладаються ним з перестраховиками.
Згідно зі ст. 12 Закону № 2745-III перестрахування —
це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником)
на визначених договором умовах ризику виконання частини
своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика
(перестраховика) резидента або нерезидента, який має
статус страховика або перестраховика згідно із законодавством
країни, в якій він зареєстрований.
При цьому страховик залишається відповідальним перед
страхувальниками у повному обсязі згідно з договором
страхування за взятими зобов’язаннями.
Виходячи з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 334/94-ВР,
у платника податку — страховика валовий дохід від страхової
діяльності з метою оподаткування зменшується тільки
у разі фактичного перерахування коштів у перестрахування,
незважаючи на те, коли договори перестрахування набирають
чинності — чи в момент їх підписання (про що, зокрема,
може свідчити ковер-нота), після досягнення визначеної
дати, у момент зарахування перестраховочної премії на
поточний рахунок перестраховика, чи в будь-який момент,
визначений сторонами.
Отже, якщо за договорами страхування, укладеними філіями
страховика зі страхувальниками, договори перестрахування
укладає страховик — юридична особа, який безпосередньо
сплачує перестраховику передбачені договором перестрахування
страхові платежі, то такий страховик має право в податковому
обліку зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності
на суму переданих у перестрахування платежів за вищезазначеними
договорами страхування.
При цьому філії страховика за такими договорами страхування
не зменшують свої валові доходи від страхової діяльності
на суму переданих страховиком страхових платежів у перестрахування.
Філії мають сплачувати податок на доходи у розмірі трьох
відсотків від усієї суми отриманих (нарахованих) страхових
платежів, за винятком випадків, коли філії самостійно
укладають договори перестрахування з перестраховиками
в межах повноважень, наданих їм головним офісом.