Згідно зі ст. 1 Указу № 727/98 спрощена система оподаткування,
обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних
осіб — суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої
організаційно-правової форми та форми власності, в яких
за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує
50 осіб i обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн.
грн.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову
заяву до органу державної податкової служби за місцем
державної реєстрації, в якій зазначає, яку ставку єдиного
податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за
15 днів до початку наступного звітного (податкового)
періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених
податків та обов’язкових платежів за попередній звітний
(податковий) період.
Відповідно до пп. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14 Закону України
від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами» розстрочення податкових зобов’язань
— це надання платнику податків бюджетного кредиту на
основну суму його податкових зобов’язань без урахування
сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим,
ніж ставка Нацбанку України на дату, визначену згідно
з п. 16.4 ст. 16 цього Закону.
Тобто Закон № 2181-III передбачає лише розстрочення
податкового боргу на певний термін i під проценти, який
платник повинен погасити в установлені терміни. Розстрочення
податкового боргу не ліквідує заборгованості платника
податків перед бюджетами або державними цільовими фондами.
Це процедура перенесення терміну сплати податкового
боргу платником податків.
Таким чином, підприємство, що має розстрочений податковий
борг, до остаточного його погашення не має права перейти
на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
зі сплатою єдиного податку.