Згідно з нормами Указу № 727/98 об’єктом оподаткування
для суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних
осіб, які сплачують єдиний податок, вважається сума
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг),
фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності
на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення
операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Порядок справляння курортного збору визначено Декретом
Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 «Про
місцеві податки i збори» (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 7 цього Декрету платниками курортного
збору є громадяни, які прибувають до курортної місцевості.
Граничний розмір курортного збору не може перевищувати
10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Курортний збір справляється з платників за місцем їх
тимчасового проживання.
Згідно із Законом України від 25.06.91 р. № 1251-ХІІ
«Про систему оподаткування (в редакції Закону України
від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, зі змінами та доповненнями)
курортний збір належить до місцевих податків i зборів
(обов’язкових платежів) i зараховується до місцевих
бюджетів у порядку, визначеному відповідною радою народних
депутатів.
Таким чином, підприємство для обкладення єдиним податком
повинно враховувати всі надходження, отримані на розрахунковий
рахунок та в касу від продажу продукції (товарів, робіт,
послуг), суми позареалізаційних доходів, виручки від
іншої реалізації, крім суми курортного збору, що перераховується
до місцевого бюджету.
Тобто підприємство у разі нарахування єдиного податку
враховує всі кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок
та в касу i залишилися в його розпорядженні.