Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98
«Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента
України від 28.06.99 р. № 746/99 зі змінами та доповненнями;
далі — Указ № 727/98 ) встановлено, що спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності запроваджено для:
фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність
без створення юридичної особи i у трудових відносинах
з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває
не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує
500 тис. грн;
юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності
будь-якої організаційно-правової форми та форми власності,
в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих
не перевищує 50 осіб i обсяг виручки яких від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує
1 млн. грн. (ст. 1).
Згідно зі ст. 6 Указу № 727/98 суб’єкт малого підприємництва,
який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів
податків i зборів (обов’язкових платежів):
податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична
особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним
податком за ставкою 6%;
податку на прибуток підприємств;
податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб —
суб’єктів малого підприємництва);
плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів;
збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення;
збору до Державного інноваційного фонду;
збору на обов’язкове соціальне страхування;
відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію,
ремонт i утримання автомобільних доріг загального користування
України;
комунального податку;
податку на промисел;
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі
та сфери послуг;
внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із Законом України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності».
Тобто податку на рекламу та збору за використання місцевої
символіки у цьому переліку немає, тому платник єдиного
податку, який згідно з чинним законодавством є платником
податку на рекламу та збору за використання місцевої
символіки, зобов’язаний сплачувати ці місцеві податки
у порядку, встановленому рішенням органу місцевого самоврядування.