Розвиток бухгалтерського обліку



Меморандум центральних органів виконавчої влади, уповноважених регулювати бухгалтерський облік в Україні, та представників бухгалтерської професії i підприємницького середовища, прийнятий під час обговорення основних напрямів розвитку бухгалтерського обліку, констатує запровадження до облікової політики підприємств України основних принципів, методів та оцінок за міжнародними стандартами фінансової звітності зі створенням національного регламенту бухгалтерського обліку та необхідність диференційованого застосування підприємствами правил i процедур бухгалтерського обліку, створення оптимальної моделі взаємозв’язку системи оподаткування i бухгалтерського обліку, вдосконалення чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розробки (затвердження) ще не прийнятих, а також визначення сертифікації бухгалтерів певної категорії підприємств.
Для розвитку системи бухгалтерського обліку до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку наказом Мінфіну України від 25.11.2002 р. № 989 внесено зміни, які набирають чинності в грудні 2002 р. Зокрема, уточнено зміст процедур бухгалтерського обліку, оцінку активів та зобов’язань, упорядковано термінологію в деяких положеннях (стандартах), пояснено склад витрат та операцій в іноземній валюті.
Зі складу нематеріальних активів, що обліковуються на рахунку 12 та відображуються у розділі першому «Нематеріальні активи» Приміток до річної фінансової звітності, виключено гудвіл, оскільки він, як i негативний гудвіл, утворюється при придбанні підприємства (ПБО 19). Для обліку гудвілу (негативного гудвілу) призначається рахунок 19 «Гудвіл при придбанні» із субрахунками 191 «Гудвіл» та 192 «Негативний гудвіл». Відповідно до ПБО 19 амортизація гудвілу при придбанні відображається утворенням витрат (доходів) i зменшенням первісної вартості гудвілу. Вартість гудвілу при придбанні на дату балансу зазначається у вписуваному підприємствами рядку 065 «Гудвіл» додатною або від’ємною величиною.
Амортизація нематеріальних активів за період з початку її нарахування, включаючи суму, визначену під час їх переоцінки, відображується у статті Балансу i на субрахунку 133 «Накопичена амортизація нематеріальних активів». Така термінологічна зміна пов’язана з прагненням точніше пояснити сутність того, що нематеріальні речі не підвладні зносу, який властивий предметам з матеріально-речовими ознаками.
Доповнення розкриває можливу інформацію, що включається до статей «Інші оборотні активи» та «Інші поточні зобов’язання» Балансу. До цих статей включається сальдо субрахунків 331 «Грошові документи в національній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті», 643 «Податкові зобов’язання» та 644 «Податковий кредит». До жодного з елементів операційних витрат розділу другого Звіту про фінансові результати (далі — Звіт) не повинна включатися собівартість реалізованих товарів, сировини, матеріалів, іноземної валюти. При цьому суб’єкти малого підприємництва щодо елементів витрат, враховуючи структуру наведеного Звіту, до статті «Інші операційні витрати» другого розділу цього Звіту не включають адміністративні витрати i витрати на збут в частині заробітної плати, відрахувань на соціальні заходи, амортизації, матеріальних витрат. Виробнича собівартість готової продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, що відпускається на сторону, i на вартість супутньої продукції, що витрачається на самому підприємстві, в оцінці можливого її використання. Справедлива вартість визначається за ціною реалізації з вирахуванням витрат на реалізацію i прибутку. Прямі матеріальні витрати не повинні включати аналогічну вартість зворотних відходів виробництва.
Склад необоротних активів у ПБО 7 i ПБО 8 доповнюється незавершеними капітальними інвестиціями у створення, будівництво i придбання основних засобів i нематеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». До основних засобів включаються лише відтворювані природні ресурси — земля. Рішення про необхідність проведення переоцінки необоротних активів, крім випадків, передбачених законодавством, приймає підприємство. При цьому основні засоби, амортизація яких здійснюється за спрощеною схемою (наприклад, 100% під час передачі в експлуатацію), не переоцінюються (якщо інше не встановлено законодавством), оскільки починаючи з другого місяця їх експлуатації залишкова вартість (що дорівнюватиме нулю) суттєво відрізнятиметься від справедливої вартості.
У змінах уточнено, що амортизація зупиняється на час переведення об’єктів на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання та консервацію.
Для отримання оперативної інформації за будь-який проміжок часу, наприклад, за день, впроваджується оцінка кожної операції з вибуття запасів за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на день операції з вибуття на сумарну кількість запасів на день операції.
При заповненні у розрахунку розподілу транспортно-заготівельних витрат у додатку до ПБО 9 показника вартості запасів i товарів, що вибули, необхідно включати суму реалізованих, витрачених, використаних, зіпсованих, втрачених, безоплатно переданих, вкрадених запасів i товарів та суму їх уцінки.
У зв’язку з тим що забезпечення призначаються для фінансування зобов’язань з майбутніх операційних витрат, що виникли на підприємстві внаслідок минулих подій, вони повинні створюватися на підприємстві у розрахунковій сумі.
Витрати орендаря i доходи орендодавця від операційної оренди можуть визначатися за загальною сумою орендної плати на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічної вигоди від використання об’єкта операційної оренди. На суму заохочення щодо продовження або укладання нової орендної угоди (наприклад, визнання орендодавцем для відшкодування витрат орендаря на реконструкцію об’єкта оренди, згода на несплату орендної плати протягом певного періоду оренди) зменшуються протягом строку оренди витрати орендаря на орендну плату i доходи орендодавця від орендної плати.
Цільове фінансування, що надається у разі виконання певних умов (наприклад, субсидії за комунальні послуги), слід визнавати доходом з утворенням дебітора (відповідного бюджету) в тому звітному періоді, в якому умови цільового фінансування виконано (тобто надано комунальні послуги).
Витрати на збут також включають витрати на страхування готової продукції (товарів), що зберігається на складах підприємства-власника, та її транспортування між складами підрозділів (філій, представництв) i підприємств. До виробничої собівартості включаються втрати від браку з технологічних причин (технічно неминучий брак). Втрати від браку з інших причин (з вини працівників, постачальників тощо) відображаються у складі інших операційних витрат.
При здійсненні авансових платежів у іноземній валюті частинами та одержанні (наданні) частинами запасів (робіт, послуг) покупці визначають вартість одержаних активів (сировини, товарів) i робіт (послуг), а постачальники — дохід від реалізації активів (готової продукції, товарів) i робіт (послуг) за сумою авансових платежів із застосуванням валютного курсу на дату здійснення відповідного авансового платежу.
Поряд з цими змінами аналогічні зміни затверджено наказом Мінфіну України від 09.12.2002 р. № 1012 і внесено до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування. Укомплектовано парну кореспонденцію рахунків за відповідними господарськими операціями. Передбачено можливість ведення бухгалтерського обліку малоцінних необоротних матеріальних активів групою (не інвентарно), якщо їх амортизацію здійснено за методом «100% вартості при передачі в експлуатацію». Для визначення їх вартості при вибутті (ліквідації, продажу тощо) необхідно загальну вартість відповідної класифікаційної підгрупи малоцінних необоротних матеріальних активів поділити на кількість таких об’єктів (предметів) у складі цієї підгрупи, тобто застосувати спосіб середньозваженої оцінки. Зміни в Законі України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування» супроводжено змінами у рахунках 49 «Страхові резерви», 705 «Перестрахування», 719 «Інший операційний дохід», 904 «Страхові виплати», 949 «Інші витрати операційної діяльності» та 97 «Інші витрати».

Валерій ПАРХОМЕНКО,
заслужений економіст України, начальник Управління методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України, канд. екон. наук, доцент

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 48 ГРУДЕНЬ 2002 року