Відповідно до вимог пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону
№ 2181-III платник податків звільняється від відповідальності
за несвоєчасне або неповне зарахування платежу до бюджету,
включаючи нараховану пеню та штрафні санкції, якщо таке
несвоєчасне або неповне зарахування сталося з вини банку.
Водночас Закон не звільняє платника податків від обов’язку
сплатити суму податкового зобов’язання, у тому числі
у випадках, коли таку суму не сплачено до бюджету з
вини банку.
До початку процедури ліквідації банку платник податків
може сподіватися, що платіжний документ, поданий ним
до установи банку, буде виконано, та відповідно пеню
за платежем, перерахованим із затримкою з вини банку,
нараховано не буде. Після початку ліквідаційної процедури
(опублікування інформації про це у газеті «Урядовий
кур’єр» чи «Голос України») перерахування коштів до
бюджету з боку такого банку неможливе, а платник податків
залишається кредитором банку, який відповідно до Закону
України від 07.12.2000 р. № 2121-III «Про банки i банківську
діяльність» протягом одного місяця з дня опублікування
оголошення про відкриття ліквідаційної процедури має
право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.
Водночас такий платник податків відповідно залишається
боржником бюджету, а, отже, зобов’язаний самостійно
погасити такий борг.
Щодо органу державної податкової служби, то він також
є кредитором банку за несплаченими таким банком податковими
зобов’язаннями та за пенею, нарахованою банку за період
дати подання платником податків до банку невиконаного
платіжного документа до початку ліквідаційної процедури.
Таким чином, підприємство має погасити податковий борг
перед бюджетом, який виник у зв’язку із невиконанням
АКБ «Україна» його платіжних документів.