• Декларації приватного підприємця

Оподаткування доходів громадян регулюється Декретом № 13-92. У ст. 2 Декрету чітко визначено, що об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне (не менше 183 днів у календарному році) місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так i за її межами в натуральній та в грошовій формі (національній або іноземній валюті), незалежно від того, за рахунок яких коштів формується це джерело.
До таких доходів віднесено й доходи, одержані громадянами від здійснення підприємницької діяльності, якщо такі громадяни обрали спосіб оподаткування доходів від здійснення підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування.
Обчислення громадянам річної суми податку із сукупного річного оподатковуваного доходу, одержаного ними у звітному календарному році, відповідно до положень цього Декрету (ст. 9), провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності за місцем основної роботи громадян (там, де ведеться трудова книжка) та податковими органами за місцем проживання громадян — за наявності у них протягом звітного року джерела одержання доходів іншого (інших), ніж місце основної роботи (в тому числі й від здійснення підприємницької діяльності), на підставі поданих ними у строк до 1 квітня року, наступного за звітним календарним роком, декларацій (ст. 12). Це стосується й доходів, визначених у ст.14 Декрету № 13-92, одержаних громадянами, у тому числі суб’єктами підприємницької діяльності, протягом календарного року у вигляді авансових платежів.
Починаючи з 1 квітня 2001 р. відповідно до п. 4 ст. 14 Декрету № 13-92 фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності щокварталу подають податковому органу декларації наростаючим підсумком з початку року в строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше 10 травня — за I квартал, 9 серпня — за перше півріччя, 9 листопада — за 9 місяців, 9 лютого наступного року — за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного у звітному періоді (календарному році) доходу; документально підтверджених витрат, пов’язаних з одержанням такого доходу; сплаченого податку за звітний рік; авансових платежів за виконання суб’єктами підприємницької діяльності робіт
(послуг) у процесі здійснення підприємницької діяльності.
Якщо крім доходів від здійснення підприємницької діяльності громадянин одержує доходи з інших джерел (за місцем основної роботи, авторські винагороди тощо), такий громадянин згідно з вимогами Декрету № 13-92 повинен подати у строк до 1 квітня наступного за звітним року до податкового органу за місцем проживання декларацію про доходи, одержані протягом календарного року з різних джерел. Таку декларацію не подають громадяни, які одержують доходи лише за місцем основної роботи.
Враховуючи, що декларація про доходи, яку повинні подавати щороку до 9 лютого фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, i декларація, яку подають громадяни до 1 квітня, мають однакову форму, громадянин-підприємець у разі одержання ним протягом календарного року доходів, не пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, може відобразити такі доходи у відповідних розділах декларації, яку він як суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язаний подати до 9 лютого року, наступного за звітним календарним роком.
Якщо громадянин-підприємець має право на одержання пільги щодо прибуткового податку, він зазначає це в розділі II декларації, а документ, що надає право на одержання пільги, пред’являє податковому органу на його вимогу (пп. «в» п. 1 ст. 19 Декрету № 13-92).
При цьому слід мати на увазі, що коли громадянин протягом календарного року має місце основної роботи i водночас одержує доходи від здійснення підприємницької діяльності, пільга щодо прибуткового податку, на яку він має право, протягом календарного року надається йому за місцем основної роботи, оскільки згідно зі ст. 11 Декрету № 13-92 доходи, одержані таким громадянином від здійснення ним підприємницької діяльності протягом календарного року, розглядаються як одержані не за місцем основної роботи.