Судові процедури банкрутства, які застосовуються до боржника, не мають
на меті ліквідацію такого боржника. Вони покликані забезпечити відновлення
платоспроможності підприємства-боржника, його економічний потенціал,
налагодити ефективний менеджмент, поліпшити податкову дисципліну. Адже
паритет двох полюсів у діяльності підприємства — фінансово-технічне
і економічне зростання та своєчасність і повнота розрахунків з бюджетом
є передумовою ефективного розвитку як суспільства в цілому, так і господарюючих
суб’єктів зокрема. Податкові органи активно реалізують політику підтримки
тих суб’єктів господарювання, які в силу об’єктивних причин опинилися
в скрутному економічному становищі, у яких утворилася загроза виникнення
і накопичення податкового боргу, але вони забезпечують розвиток власного
виробництва і сумлінно виконують свої зобов’язання перед бюджетом. У
таких випадках податкові органи застосовують податкові компроміси та
поруку, режим розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань і надають
податковий кредит. А до тих суб’єктів підприємницької діяльності, які
систематично не виконують свої зобов’язання перед бюджетом, ухиляються
від сплати податків, вдаються до протиправних схем збагачення, застосовується
інший арсенал засобів — податкова застава і продаж активів боржників,
адміністративний арешт активів, штрафні санкції, ініціювання банкрутства
боржників та розірвання трудових договорів (контрактів) з керівниками
державних чи комунальних підприємств-боржників, податкові розслідування,
оперативні й слідчі заходи, притягнення до адміністративної і кримінальної
відповідальності.
У разі реалізації процедур банкрутства чимало гострих проблем виникає
у платників акцизного збору — виробників алкогольних напоїв. Для практичного
вирішення їх розглянемо типовий узагальнений приклад.
Підприємство «А» — виробник горілки 15.03.2002 р. отримало спирт та
надало податковій інспекції вексель із акцизного збору, термін погашення
якого — 09.06.2002 р. Акцизний збір за векселем включено в розрахунок
акцизного збору за червень місяць. З причини несплати боргу за попередні
періоди податковою інспекцією 21.03.2002 р. матеріали передано до господарського
суду для визнання підприємства банкрутом. 29.03.2002 р. суд прийняв
ухвалу по справі про порушення провадження в справі про банкрутство
підприємства «А», і 14.04.2002 р. було винесено ухвалу про введення
мораторію на задоволення вимог кредиторів. 16.07.2002 р. ухвалою суду
мораторій було відмінено, а 20.08.2002 р. його знову було відновлено.
Отриманий спирт використано для виготовлення горілки в липні та серпні
2002 р. Акцизні марки підприємство «А» в період з 15.03.2002 р. по 09.06.2002
р. не отримувало в зв’язку з відсутністю коштів. Підприємство «А» звернулося
до податкового органу для укладення мирової угоди.
Серед запитань і проблем, які виникають між суб’єктами господарювання
і податковими органами, найчастіше зустрічаються такі: коли виникає
податкове зобов’язання із акцизного збору підприємства «А» — в період
відсутності мораторію при процедурі банкрутства чи ні? З якої дати і
на які саме зобов’язання підприємства поширюється такий мораторій? Які
суми податкового боргу із акцизного збору і на яку дату можуть бути
розстрочені чи списані у разі укладання мирової угоди у справі про банкрутство?
На якій стадії процедури банкрутства може бути укладена мирова угода?
Як здійснюється нарахування платежів і відображаються за податковим
обліком операції у разі процедур банкрутства?
У наведеному прикладі необхідно виходити з того, що згідно з нормами
п. 20 ст. 7 Закону України від 15.09.95 р. № 329/95-ВР «Про акцизний
збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (далі — Закон № 329/95-ВР)
та Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують
зобов’язання зі сплати суми акцизного збору і видаються суб’єктами підприємницької
діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного
для переробки на іншу підакцизну продукцію, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 27.02.99 р. № 275 (далі — Порядок, затверджений
постановою № 275), платник акцизного збору — виробник лікеро-горілчаної
продукції після отримання спирту повинен видати податковим органам податковий
вексель, який підтверджує зобов’язання цього платника у термін до 90
календарних днів від дня отримання спирту сплатити грошовими коштами
суму акцизного збору. Ця сума розраховується виходячи із обсягу отриманого
спирту та за ставками акцизного збору на готову продукцію. Положенням
про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного
збору, затвердженим наказом ДПА України від 19.03.2001 р. № 111 (далі
— Положення, затверджене наказом № 111), встановлено, що суб’єкти підприємницької
діяльності, які отримують спирт для виготовлення алкогольних напоїв,
що підлягають маркуванню акцизними марками, і видають податковий вексель
із акцизного збору відповідно до Порядку, затвердженого постановою № 275, сплачують суми акцизного збору в рахунок погашення векселя при
придбанні акцизних марок протягом не більше 90 календарних днів від
дня отримання спирту. Вексель відстрочує сплату податкових зобов’язань
із акцизного збору на термін до 90 календарних днів. Термін, на який
видається податковий вексель, не може перевищувати 90 календарних днів
(починаючи від дня отримання спирту етилового підприємством).
Інша справа — узгодження податкових зобов’язань із акцизного збору та
їх нарахування в картці особового рахунку платника.
Щодо узгодження суми податкових зобов’язань із акцизного збору за виданим
податковим векселем, то згідно із Законом України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон № 2181-ІІІ)
податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій
декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації
(п. 5.1 ст. 5 цього Закону). Щодо термінів подання розрахунку акцизного
збору і нарахувань податкових зобов’язань із акцизного збору в картці
особового рахунку платника акцизного збору — виробника лікеро-горілчаної
продукції, то відповідно до Положення, затвердженого наказом № 111,
сума акцизного збору, яка підлягає сплаті за векселем, повинна зазначатися
в розрахунку акцизного збору за звітний місяць у разі настання терміну
оплати векселя у цьому звітному місяці, а розрахунок має подаватися
до органів податкової служби щомісячно, не пізніше 20 числа місяця,
наступного за звітним. Такий розрахунок складається і подається платником
акцизного збору за звітний місяць, в якому відбулася дата виникнення
податкових зобов’язань для сплати акцизного збору, тобто дата оплати
податкового векселя. Згідно з розділом четвертим Інструкції про порядок
ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків
і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних
цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. № 342 (далі — Інструкція, затверджена наказом № 342), податкові зобов’язання,
самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках за
даними електронних реєстрів нарахованих сум податкової звітності та
електронних реєстрів податкових повідомлень, сформованих на підставі
даних податкової звітності. У випадку коли останній день терміну подання
податкової звітності припадає на вихідний або святковий день, нарахування
платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним
або святковим робочий день.
Стосовно нарахування штрафів та пені у разі несплати суми акцизного
збору в рахунок погашення податкових векселів із акцизного збору, то
згідно
з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, а також враховуючи лист
ДПА України від 15.10.2002 р. № 15870/7/19-3117, штрафні санкції та
пеня мають нараховуватися після закінчення десяти календарних днів,
наступних за 20 календарним днем місяця, в якому подано розрахунок акцизного
збору, що узгоджує суму податкового зобов’язання з акцизного збору,
визначену у податковому векселі, незалежно від того, на який день припаде
граничний термін подання розрахунку акцизного збору. Тобто штраф та
пеня мають нараховуватися за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання
протягом граничних термінів, визначених Законом № 2181-ІІІ.
Зазначеним Законом податковим боргом визнається узгоджене платником
податків або встановлене судом (господарським судом) податкове зобов’язання
(з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у
встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового
зобов’язання.
Згідно із Законом № 329/95-ВР та Порядком, затвердженим постановою № 275, суми, визначені у податковому векселі, або їх частини, що не були
погашені, підлягають стягненню до бюджету в порядку, встановленому для
стягнення не внесених своєчасно податків та неподаткових платежів відповідно
до законодавства. У разі коли сума податкового векселя не погашається
векселедавцем у визначений термін, орган державної податкової служби
зобов’язаний прийняти рішення про стягнення невнесених сум з векселедавця
або банку-аваліста відповідно до законодавства.
Враховуючи, що орган податкової служби звернувся до суду із заявою про
порушення справи про банкрутство, і господарський суд виніс ухвалу у
справі про порушення провадження в справі про банкрутство підприємства-виробника
лікеро-горілчаної продукції і ухвалив введення мораторію на задоволення
вимог його кредиторів, Закон № 2181-ІІІ не регулює питання погашення
податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються процедури, визначені Законом України від 30.06.99 р. № 784-XIV
«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»
(далі — Закон № 784-ХІV).
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької
діяльності — боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної
процедури, повне або часткове задоволення вимог кредиторів установлює
Закон № 784-XIV. Відповідно до ст. 4 цього Закону до боржника застосовуються
такі судові процедури банкрутства:
розпорядження майном боржника;
мирова угода;
санація (відновлення платоспроможності) боржника;
ліквідація банкрута.
Положення Закону № 784-XIV застосовуються і до юридичних осіб — підприємств,
що є об’єктами права державної власності, які не підлягають приватизації,
в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому
порядку з переліку таких об’єктів.
Право на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство
мають як боржник, так і кредитор. При цьому до заяви кредитора — органу
державної податкової служби додаються докази вжиття заходів щодо отримання
заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством
порядку.
Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні
вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше
трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого терміну для їх
погашення.
Суддя господарського суду може відмовити у прийнятті заяви про порушення
справи про банкрутство, якщо:
боржника не включено до ЄДРПОУ або до Реєстру суб’єктів підприємницької
діяльності;
подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої
(крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;
стосовно боржника юридичної чи фізичної особи — суб’єкта підприємницької
діяльності вже порушено справу про банкрутство;
якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство,
в сумі становлять менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
якщо інше не передбачене Законом № 784-ХІV;
вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.
Законом № 784-ХІV встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів
— це припинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань
щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання
яких настав до дня введення мораторію, та призупинення заходів, спрямованих
на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати
податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття
рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 12 цього Закону в ухвалі про порушення провадження
у справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення
вимог кредиторів. Такий мораторій поширюється на зобов’язання, терміни
виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів,
за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні)
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і
зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв’язку
з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної
процедури чи затвердження господарським судом мирової угоди неустойка
(штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов’язаний
був сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями
щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені
до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію.
Мирова угода у справі про банкрутство — це домовленість між боржником
і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення
(списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Така угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі
про банкрутство. Відповідно до п. 3.3. Порядку проведення органами державної
податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення)
податкового боргу платників податків на підставі укладеної мирової угоди
у справі про банкрутство, затвердженого наказом ДПА України від 21.11.2000 р. № 600 (далі — Порядок, затверджений наказом № 600), прощенню (списанню)
чи розстроченню (відстроченню) підлягають нараховані, але не сплачені
на дату укладення мирової угоди у справі про банкрутство суми податкового
боргу, у тому числі з акцизного збору, які виникли протягом трьох останніх
календарних років перед днем подання заяви про порушення справи про
банкрутство до господарського суду. Визначення сум податкового боргу
за податками, зборами (обов’язковими платежами), які надходять до бюджетів
та державних цільових фондів, що підлягають прощенню (списанню) і розстроченню
(відстроченню), здійснюється за даними особових рахунків платників податків,
що ведуться в податкових органах згідно з Інструкцією про порядок ведення
органами державної податкової служби оперативного обліку податків і
зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних
цільових фондів, затвердженою наказом ГДПІ України від 12.05.94 р. №
37 (у редакції наказу ДПА України від 03.09.2001 р. № 342). Згідно з
Порядком, затвердженим наказом № 600, від дня підписання ухвали про
порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію
на задоволення вимог кредиторів до дня прийняття керівником (заступником)
податкового органу рішення про прощення (списання) та/або розстрочення
(відстрочення) податкового боргу (згідно з ухвалою господарського суду
про затвердження мирової угоди) не нараховуються неустойка (штраф, пеня)
та фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів). На підставі ухвали господарського суду про затвердження мирової
угоди керівник податкового органу (або його заступник) за місцем реєстрації
платника податків зобов’язаний прийняти рішення про розстрочення (відстрочення)
сум податкового боргу протягом трьох днів з дня отримання зазначеної
ухвали. Наказом ДПА України від 15.03.2002 р. № 111 «Про затвердження
податкового роз’яснення» передбачено, що рішення про розстрочення (відстрочення)
сум податкового боргу приймається на умовах безоплатності користування
наданим податковим кредитом і оформляється за установленою формою згідно
з додатком 2 до Порядку, затвердженого наказом № 600. Одночасно з рішенням
про розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу податковий орган
укладає з боржником договір про розстрочення (відстрочення) за зразковою
формою згідно з додатком 3 до Порядку розстрочення та відстрочення податкових
зобов’язань платників податків, який затверджено наказом ДПА України
від 18.09.2001 р. № 378, та встановлюється графік погашення податкового
боргу. Підписання рішення про розстрочення (відстрочення) сум податкового
боргу та відповідного договору має бути оформлено однією датою. Визначені
до розстрочення (відстрочення) суми податкового боргу розносяться у
картках особових рахунків платників податків, відкритих за кодом основного
платежу, датою прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) боргу.
У разі визнання боржника банкрутом, після відкриття ліквідаційної процедури
і призначення ліквідатора, проведення інвентаризації та оцінки майна
банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах,
якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна
банкрута. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються
на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому ст. 31 Закону
№ 784-XIV.
У першу чергу задовольняються:
вимоги, забезпечені заставою;
виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі
відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському
суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату державного мита;
витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про
порядок продажу майна банкрута;
витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження
у справі про банкрутство у зв’язку з визнанням мирової угоди недійсною;
витрати керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора),
пов’язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;
витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням
господарського суду за рахунок їх коштів;
витрати на оплату праці керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією,
ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 Закону № 784-XIV.
Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації
нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань банкрута
перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків
членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов’язань,
що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом
капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України, а також вимоги громадян — довірителів (вкладників),
довірчих товариств або інших суб’єктів підприємницької діяльності, які
залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів);
у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою,
у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов’язань у процедурі
розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів
трудового колективу до статутного фонду підприємства;
у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Відповідно до пп. «е» п. 2.2 розділу другого Інструкції, затвердженої
наказом № 342, серед документів, на підставі яких здійснюється нарахування
платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов’язання платника
до бази даних, є документи, що є підставою або засвідчують введення
(припинення) мораторію, укладання мирової угоди щодо відстрочення та/або
розстрочення, прощення податкового боргу, списання безнадійної заборгованості:
заява про порушення справи про банкрутство;
ухвала господарського суду про порушення провадження в справі про банкрутство
платника;
ухвала господарського суду про припинення мораторію;
ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди;
постанова господарського суду про визнання платника банкрутом;
ухвала господарського суду про поновлення провадження у справі про банкрутство
платника;
документи, що є підставою для відстрочення або розстрочення сплати податкового
зобов’язання перед бюджетом згідно з пп. «г» п. 2.2 цієї Інструкції.
Документи, передбачені процедурою банкрутства, введення (припинення)
мораторію, реєструються у структурному підрозділі, до функцій якого
входить реєстрація зазначених документів, та передаються до підрозділів,
що супроводжують процедуру банкрутства, введення (припинення) мораторію,
для підготовки переліку операцій, які підлягають виконанню згідно з
цим документом, із зазначенням термінів виконання. Підготовлений перелік
направляється до структурного підрозділу виконавців проведення операцій
(наприклад, припинення нарахування штрафів, прощення, списання, реструктуризація
податкового боргу, списання безнадійної заборгованості), у тому числі
і до підрозділів обліку і звітності (припинення нарахування пені).