Прочитавши у вашій газеті статтю "Державна правова допомога" ("ЮВУ", № 47), автором якої виступає спеціаліст І категорії Вищої ради юстиції А. Радзівілл, не утримався від спокуси взятися за перо.
По-перше, рішення Конституційного Суду України, як відомо фахівцям у галузі права, а не "фахівцям від галузі права" (це суттєва різниця), — є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
По-друге, я погоджуюся з автором статті, що у нас є "спеціалісти в галузі права", які не пройшли спеціалізації у галузі кримінального права, але займають посади: в органах дізнання, прокуратурі, судах чинять правосуддя, не маючи при цьому достатнього професійного рівня, і, головне, не відповідаючи за свої дії...
Щодо фахівців, які не є адвокатами, а автор статті піддає їх критиці, то по суті пояснюю.
Саме звання "адвокат", як і "фахівець у галузі права", не означає, що це дійсно правозахисник. Оскільки і той, і другий, залежно від своєї принципової позиції, може надати або не надати допомогу в захисті прав людини. Головним вважаю добросовісність, порядність, знання кримінального права, досвід у правозахисній діяльності, а не титул "адвокат" або "фахівець".
Висновок по суті викладеного:
1. Захист прав людини у досудовому слідстві, у судовому розгляді кримінальної справи повинен здійснювати юрист за кваліфікацією, а за фахом — правознавець, який пройшов спеціалізацію у галузі кримінального права.
2. Здійснювати захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, згідно з вимогами чинного законодавства, мають право як адвокати, так і інші фахівці у галузі права, а не лише "адвокати" — ст. 59 Основного Закону, яка чітко визначила право людини обирати собі захисника. І в цьому конституційному праві людини закладено гарантію її дієвого захисту. На мою думку, рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 р. зламало чиновницько-бюрократичну систему захисту людини, яку ми отримали у спадок від тоталітарно-партійного режиму, і це є "першою ластівкою" у започаткованій розбудові правової держави.
3. Автор статті наголошує, що, крім знань у галузі права, потрібна ще й пристойна зарплата адвокатів, як, скажімо, в інших європейських державах, і що її повинна платити держава. З цією думкою не погоджуюсь, оскільки наша держава у найближчі 10—20 років не зможе достойно оплачувати працю своїх службовців. Тому з давніх часів відомо, що "гарний фахівець від галузі права" не розраховує на достойну оплату своєї праці державою, а отримує її від клієнта, і часто — не менше, ніж у згаданій Європі.
На мою думку, не гроші головне у житті людини, а тим паче при захисті її прав. Головне, щоб людина, яка потерпіла від беззаконня, отримала захист, щоб її людські права були надійно захищені як ЗАХИСНИКОМ, так і самою ДЕРЖАВОЮ з усім її правоохоронним апаратом.
Наприкінці хочу викласти свою думку про те, хто має, а хто не має права бути залученим до попереднього слідства, контролю за слідством та відправлення правосуддя.
Працівники органів дізнання, слідства, прокуратури, суду — кожний у своєму напрямі — мають пройти спеціалізацію і отримати СЕРТИФІКАТ (ті, у кого такого немає) на право допуску до виконання тих або інших дій у досудовому слідстві, контролю за слідством, та відправлення правосуддя, оскільки ЗАХИСНИК у кримінальній справі не може сам виправити всі помилки згаданих "фахівців від галузі права".
А тому, на жаль, на практиці "правоохоронці" ділять захисників на два "сорти". Одних вважають гарними, бо вони підтримують їх у процесі, або не розуміють суті процесу, а інших — поганими, бо не погоджуються з їхньою думкою та їхніми діями, а захищають закон, законні права людини у процесі.
Конституційний Суд України 16.11.2000 р. прийняв законне рішення, яке повинно виконуватися, а не піддаватися сумніву. У цьому і є гарантія захисту прав людини в Україні. Своїм рішенням Конституційний Суд захистив право людини на вільний вибір захисника для себе.
Тому, шановна Алла Радзівілл, звертаюся до Вас як до спеціаліста І категорії Вищої ради юстиції, щоб Ви вийшли з пропозицією до Вищої ради юстиції про перевірку усіх в Україні прокурорів, слідчих, суддів, адвокатів — чи мають вони спеціалізацію у тій галузі права, де працюють?
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 5 (397) 1-7 лютого 2003 р.