За Законом "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.2000 року (далі — Закон) податкова застава поширюється на будь-які види активів платника податків, що перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення права на неТ, а також на будь-які інші активи, на які він набуде прав О власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового боргу (підпункт 8.2.2 Закону). Підставою для зупинення податкової застави (п. 8.7 Закону) може бути рішення господарського суду, прийняте у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Причому платник податків здійснює вільне розпорядження такими активами, за винятком операцій, що підлягають узгодженню з податковим органом. Серед таких операцій п. 8.6.1 Закону називає продаж, інші види відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав. Втім, із цього правила існує виняток, а саме відчуження майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків, тобто готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за Тх звичайними цінами. Крім того, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право проводити операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком здійснення прямих чи портфельних інвестицій, використання цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу (п. 8.6.2 Закону).
Таким чином, безпосередньо із Закону випливає, що операції із коштами, а також відчуження майна за кошти при веденні підприємницької діяльності узгодженню із податковим органом не підлягають. Інші вказані операції необхідно узгоджувати. Органи державної податкової служби надають письмову згоду про звільнення окремих активів підприємства з-під податкової застави за умови, що звичайна вартість інших активів, які залишаться у податковій заставі, буде більшою суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над правом податкової застави. Оскаржити у судовому порядку можна було б відмову податкового керуючого узгодити відчуження майна за викладених обставин.
Щодо відповідальності, то у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив їх без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим, платник податків сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу» щодо якого виникло право податкової застави (п. 17.1.8 Закону). З іншого боку, у разі коли платник податків здійснює відчуження продукції без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого відчуження або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подт війному розмірі від суми зобов'язання з такого обов'язкового платежу (п. 17.1.9 Закону). Втім, ці штрафи не можуть бути взаємозаміню-ваними у зв'язку із тим, що дії, які визнаються правопорушенням, є різними.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 5 (397) 1-7 лютого 2003 р.