К О М Е Н Т А Р
10.02.2003
Штрафні санкції при неповерненні авансу
Порядок ведення касових операцій суб'єктами господарювання в
національній валюті на території України на час, за який
відповідачем проводилась перевірка позивача (січень - березень
2001 р.), встановлено постановою Правління НБУ від 02.02.95 р.
N 21 ( v0021500-95 ).
Пунктом 7 Порядку (у редакції постанови Правління НБУ від
04.06.99 р. N 265 ( z0395-99 ) передбачено:
"Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за
умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими
під звіт сумами.
Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані надати до
бухгалтерії підприємства або централізованої бухгалтерії звіт про
витрачені (або з якихось причин частково чи повністю не витрачені
суми) не пізніше: за відрядження - 3 робочих днів після повернення
з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та
заготівлю вторинної сировини і металобрухту - 10 робочих днів з
дня видачі готівки під звіт, на всі інші виробничі (господарські)
потреби - наступного робочого дня після видачі її під звіт. Якщо з
каси підприємства його працівнику одночасно видана готівка на
відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні
виробничих чи господарських питань (у тому числі й для закупівлі
сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини чи
металобрухту), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження
протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна
подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що
була їй видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та
авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження".
Отже, порядком ведення касових операцій, який діяв на час, за
який проводилась перевірка позивача, розрізнявся звіт про суму, що
видавалась для вирішення виробничих (господарських) питань, та
авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження.
Згідно із матеріалами справи, при винесенні рішення про
застосування та стягнення фінансових санкцій відповідач керувався
нечинною редакцією нормативного акта, оскільки рішення містить
посилання на порушення вимог п. 7 Постанови Національного банку
України від 02.02.95 р. N 21 ( v0021500-95 ) зі змінами та
доповненнями від 19.01.99 р. N 16 ( z0065-99 ). А на час, за який
проводилась перевірка, ця постанова діяла зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.06.99 р.
N 265 ( z0395-99 ). Саме старою редакцією пункту 7 Порядку ведення
касових операцій у національній валюті в Україні
( v0228500-95 ) (із змінами згідно з постановою Правління НБУ від
19.01.99 р. N 16) передбачено порядок, відповідно до якого
готівка, видана під звіт (незалежно від цілей, для яких вона
видавалась), але з якихось причин не витрачена (частково або в
повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з
авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її
видачі під звіт (за відрядженням - не пізніше 3 робочих днів після
повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської
продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - не
пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт).
Пунктом 10 Порядку ведення касових операцій у національній
валюті в Україні ( v0228500-95 ) також встановлено: приймання
готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими
ордерами головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою, а про
приймання грошей видається квитанція за підписами головного
бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірена
печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.
Будь-яких інших форм звітності та документів нормативними
актами, що діяли на час, за який була проведена перевірка
позивача, передбачено не було.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального Кодексу
України ( 1798-12 ), кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не зазначено, яким саме нормативним актом
передбачено порядок приймання від підзвітної особи повністю
невитраченої нею готівки, отриманої на виробничі (господарські)
потреби, з обов'язковим складанням авансового звіту.
Відповідачем надано суду декілька примірників бланків
"Авансовий звіт". Проте, як вбачається з цих документів, їх текст
містить як різні номери типових форм (ф. N 286-мех, ф. N 486), так
і різні дати затвердження ще Міністерством фінансів СРСР (1972 р.,
1985 р.). Отже, доказів на спростування тверджень позивача
відповідачем суду не надано.
Посилання відповідача у відзиві на позов на порушення
позивачем Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу
установами банків України, затвердженої постановою Правління НБУ
від 20.06.95 р. N 149 ( v0149500-95 ), є безпідставним, оскільки
відповідно до п. 2 цієї постанови дія Інструкції поширюється на
всі банки України, їх відділення та філії. Крім того, у рішенні
про застосування та стягнення фінансових санкцій немає посилання
на порушення позивачем цього нормативного акта.
Отже, звітування про повністю невитрачені кошти, отримані під
звіт, шляхам складання прибуткового касового ордера не суперечить
нормам з регулювання обігу готівки у національній валюті, що
встановлюється Національним банком України, які діяли у період, за
який відповідач здійснював перевірку позивача. Якщо отриману під
звіт готівку не витрачено і в повному обсязі повернуто до каси
підприємства у встановлені строки за прибутковим касовим ордером,
то складання підзвітною особою авансового звіту не вимагається (за
відсутності операцій, пов'язаних з витрачанням готівкових коштів).
Таким чином, висновок відповідача в рішенні про те, що
позивачем порушений п. 7 Порядку ( v0228500-95 ), є неправильним.
Зважаючи на те, що порушення норм з регулювання обігу готівки у
позивача немає, то немає й підстави для застосування штрафних
санкцій, передбачених Указом Президента України від 12.06.95 р.
N 436/95 ( 436/95 ).
"Галицькі контракти - Дебет-Кредит",
N 6, 10 лютого 2003 р.