У сучасних економічних умовах становлення та розвитку
ринкових відносин в Україні важливе місце займає державне
регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств.
Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та
підприємствами всіх форм власності прибутку як головного
джерела інноваційної діяльності підприємства є податок на
прибуток підприємств, що входить до складу податкової системи
України.
У ході історії людством вироблено різні форми i
методи оподаткування. Кожен вид податків має свої специфічні
риси та функціональне призначення i займає окреме місце в
податковій системі. Прямі податки встановлюються безпосередньо
щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об’єкта
оподаткування. Цей вид податків сприяє такому розподілу
податкового тягаря, при якому більше сплачують ті члени
суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип більшістю
економістів світу вважається найсправедливішим, i з самого
початку оподаткування прибутку підприємств його називали
«впровадженням законів правди i справедливості», вважаючи
найдосконалішою формою оподаткування.
Поряд з іншими
видами податків податок на прибуток підприємств є елементом
податкової системи України та інструментом перерозподілу
національного доходу. Але на відміну від податку на додану
вартість цей податок є прямим, тобто його кінцева сума
повністю залежить від кінцевого результату господарської
діяльності підприємств та організацій.
В Україні система
оподаткування прибутку характеризується частою зміною об’єкта
оподаткування. Так, у 1991 р. податок справлявся з прибутку, в
1992 — з доходу, в першому кварталі 1993 — з прибутку,
починаючи з другого кварталу 1993 та у 1994 р. — з доходу, в
1995 — 1997 роках — з прибутку. Динаміку надходження податку
на прибуток підприємств та організацій за період з 1999 по
2002 рр. наведено на рис. 1.
Згідно з редакцією Закону України «Про
оподаткування прибутку підприємств», що діяла до 01.07.97 р.,
об’єктом оподаткування був прибуток, що визначався як виручка
від реалізації, з якої вираховувалась собівартість. При цьому
не враховувались витрати підприємства, що були понесені за
звітний період, але не знайшли відображення в собівартості. Це
витрати на створення виробничих запасів, що
використовуватимуться в майбутньому податковому періоді.
Створювалась ситуація, коли підприємство практично зазнавало
великих втрат i не мало обігових коштів, але мало об’єкт
оподаткування за бухгалтерським обліком. Результатом таких дій
було «вимивання» обігових коштів підприємств.
Підприємства
перебували в дуже скрутному становищі, оскільки не мали
обігових коштів, а податкові зобов’язання виникали.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у
редакції 1997 р. було запропоновано принципово новий підхід до
визначення об’єкта оподаткування. Прибуток визначається шляхом
зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму
валових витрат платника податку, а також на суму
амортизаційних відрахувань.
Такий метод обчислення бази
оподаткування призводить до виникнення різних показників
прибутку за бухгалтерським та податковим обліком. У
бухгалтерському обліку це показник прибутку, виведений за
правилами такого обліку, а для обчислення прибутку, що
підлягає оподаткуванню, потрібно вести так званий податковий
облік, який дасть можливість визначити реальну базу для
обчислення податку на прибуток підприємств.
За період дії
Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування
прибутку підприємств (у редакції Закону України від 22.05.97
р. № 283/97-ВР) (зі змінами та доповненнями, далі — Закон №
334/94-ВР) було прийнято більше ніж 70 законів щодо внесення
змін i доповнень до чинного порядку справляння податку на
прибуток та два рішення Конституційного Суду України.
Закон № 333/94-ВР є законом прямої дії. Функціонування
цього Закону забезпечується значною кількістю (близько 1500)
нормативно-правових актів та інструктивних документів,
основними з яких є:
Закон України від 21.12.2000 р. №
2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами»;
постанови Кабінету Міністрів України, прийняті з метою
забезпечення виконання окремих норм Закону № 334/94-ВР;
накази, рекомендації, роз’яснення ДПА України, прийняті на
виконання норм Закону № 334/97-ВР та з метою регулювання
правил ведення податкового обліку.
Виходячи з принципу
узагальнення в Законі № 334/94-ВР визначено платників податку,
а саме: з числа резидентів — суб’єкти господарської діяльності
— юридичні особи, а також їх філії, відділення та інші
відокремлені підрозділи; з числа нерезидентів — фізичні чи
юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій
формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з
України, за винятком установ та організацій, що мають
дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними
договорами України чи законом; постійні представництва
нерезидентів, що отримують доходи з джерел їх походження з
України або виконують агентські (представницькі) функції
стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Крім того,
платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення
щодо сплати консолідованого податку.
В особливому порядку
оподатковуються підприємства Укрзалізниці, установи та
підприємства МВС України, Національний банк України та його
установи, виробники сільськогосподарської продукції,
неприбуткові організації, підприємства громадських організацій
інвалідів, організації, що реалізують інноваційний продукт,
виробники продуктів дитячого харчування, суб’єкти спеціальних
(вільних) економічних зон i територій пріоритетного розвитку
(рис. 2).
Рис. 2. Діаграма надходжень платежів з податку на
прибуток підприємств до Державного бюджету України в
2002 р.:
1 — податок на прибуток державних
підприємств і організацій;
2 — податок на прибуток
підприємств комунальної власності;
3 — податок на
прибуток підприємств з іноземними інвестиціями;
4 —
податок на прибуток з іноземних юридичних осіб;
5 —
податок на прибуток банків;
6 — податок на прибуток
страхових організацій;
7 — податок на прибуток
підприємств і організацій колективної власності;
8 —
податок на прибуток приватних підприємств;
9 —
податок на прибуток інших
підприємств |
У структурі
Державного бюджету України податок на прибуток підприємств
становить вагому частину. Так, у 2002 р. податок на прибуток
становив 14% загального фонду державного бюджету, або 12,3%
надходжень до Зведеного бюджету України.
Кількість
платників, що зареєстровані та сплачують податок на прибуток в
Україні (рис. 3), становить станом на:
01.01.2000 р. — 387
тис.,
01.01.2001 р. — 376 тис.,
01.01.2002 р. — 360
тис.,
01.01.2003 р. — 485 тис.
Рис. 3. Кількість
платників, що зареєстровані та сплачують
податок на
прибуток
Таким чином, протягом останніх років
спостерігалася тенденція щодо зменшення кількості платників
податку на прибуток, але завдяки вжитим заходам за друге
півріччя 2002 р. було додатково залучено 125 тис. платників.
Динаміка кількості збиткових підприємств (рис. 4) станом
на:
01.01.2000 р. — 84583;
01.01.2001 р. —
72710;
01.01.2002 р. — 63713;
01.01.2003 р. — 22818.
Рис. 4. Динаміка кількості збиткових
підприємств
Порівняно з 1999 р. кількість платників,
які мають від’ємне значення об’єкта оподаткування (збитки) на
01.12.2002 р., зменшилась до 22818, що становить 4,5%
кількості платників, які сплачують податок на прибуток. Проте
сума від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на
прибуток (збитків), що враховувалася у зменшення прибутку
протягом останніх трьох років, постійно збільшується i зросла
майже у 2,2 раза (з 3,5 млрд. грн. у 1999 р. до 7,7 млрд. грн.
у 2002 р.) (рис. 5).
Рис. 5. Динаміка сум
збитків, що враховуються у зменшення прибутку
Крім
того, одним із суттєвих чинників, що негативно впливає на
надходження податку на прибуток, є наявність значної кількості
податкових пільг. На сьогодні їх налічується 59 на суму
близько 5 млрд. грн. Враховуючи те, що у 2002 р. до Зведеного
бюджету України надійшло лише близько 9,3 млрд. грн., пільги
становлять близько 54% надходжень Зведеного бюджету
України.
Найвпливовішими серед них є:
перенесення
від’ємного значення об’єкта оподаткування на майбутні
податкові періоди — 2,109 млрд. грн. втрат Зведеного бюджету;
суми коштів i майна, що отримуються неприбутковими
установами та організаціями — 850 млн. грн. втрат Зведеного
бюджету;
перенесення від’ємного фінансового результату від
торгівлі цінними паперами на наступні податкові періоди — 194
млн. грн. втрат Зведеного бюджету;
створення страхових
резервів банками i небанківськими фінансовими установами та
організаціями — 239 млн. грн. втрат Зведеного бюджету;
інвестування будівництва житла військовослужбовцям — 532
млн. грн. втрат Зведеного бюджету;
віднесення до складу
валових витрат витрат на поліпшення основних фондів — 425 млн.
грн. втрат Зведеного бюджету;
діяльність різних СЕЗ, ТПР,
технопарків та інших експериментальних об’єктів — близько 250
млн. грн. втрат Зведеного бюджету (рис. 6).
Рис. 6. Діаграма пільг в обкладанні податком
на
прибуток у 2002 р.:
1 — перенесення балансових
збитків;
2 — суми коштів та майна, що отримуються
неприбутковими установами та організаціями;
3 —
перенесення від'ємного фінансового результату від
торгівлі цінними паперами;
4 — створення страхових
резервів;
5 — віднесення до складу валових витрат сум
поліпшень основних фондів;
6 — діяльність СЕЗ і
ТПР;
7 — інвестування житла військовослужбовцям;
8
— інші пільги |
Наступним
значним чинником, що суттєво впливає на надходження податку на
прибуток, є наявність податкового боргу. Загальна сума
податкового боргу (рис. 7) становила станом на:
01.01.2000
р. — 4722,9 млн. грн.;
01.01.2001 р. — 5879,0 млн. грн.,
що на 1156,1 млн. грн.,
або на 24,4% більше, ніж у
2000 р.;
01.01.2002 р. — 1449,5 млн. грн.;
(у 2001 р.
податковий борг було зменшено
на 4429,5 млн. грн. у
зв’язку з
проведенням списання та реструктуризації);
01.01.2003 р. — 4212 млн. грн.
Рис. 7. Податковий
борг з податку на прибуток
При цьому найбільшу питому
вагу податкового боргу з податку на прибуток мають такі
галузі:
електроенергетика — 476,3 млн. грн. (11,3%);
паливна промисловість — 829,4 млн. грн. (19,7%);
вугільна промисловість — 495,4 млн. грн. (11,8%).
З метою розв’язання існуючих проблем з податку на прибуток
підприємств Верховна Рада України прийняла закон України від
24.12.2002 р. № 349-IV «Про внесення змін до законів України
«Про оподаткування прибутку підприємств». Практичне
впровадження норм цього Закону дасть змогу поліпшити
адміністрування податку на прибуток підприємств, однозначно
тлумачити норми цього Закону і сприятиме надходженню податку
на прибуток до бюджету в повному
обсязі.