Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України від 28.12.94
р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»
(у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР)
зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 334/94-ВР)
роялті — це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода
за користування або за надання права на користування
будь-яким авторським правом на літературні твори, твори
мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми,
інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети,
кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного
мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого
знака на товари i послуги чи торгової марки, дизайну,
секретного креслення, моделі, формули, процесу, права
на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового
досвіду (ноу-хау).
Водночас частиною другою п. 1.30 Закону № 334/94-ВР
встановлено, що не вважаються роялті платежі за отримання
об’єктів власності, визначених у частині першій цього
пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи
або якщо умови користування такими об’єктами власності
надають право користувачу продати або відчужити іншим
способом такий об’єкт власності або оприлюднити (розголосити)
секретні креслення, моделі, формули, процеси, права
на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового
досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення
(розголошування) є обов’язковим згідно із законодавством
України.
Таким чином, якщо ліцензійним договором на використання
товарного знака між головним підприємством та його дочірніми
підприємствами передбачено умови, які б надавали право
користувачу товарного знака продавати, передавати або
відчужувати зазначений товарний знак, то платежі за
такими договорами не є роялті, а відповідно до п. 1.31
ст. 1 Закону № 334/94-ВР такі операції відносяться до
операцій з продажу товарів (робіт, послуг). Питання
віднесення операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
до складу валових доходів i валових витрат врегульовано
відповідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та пп. 5.2.1 п. 5.2
ст. 5 Закону № 334/94-ВР.
Відносини щодо володіння, користування та розпорядження
знаками для товарів i послуг регулюються Законом України
від 15.12.93 р. № 3689-XII «Про охорону прав на знаки
для товарів i послуг».
Відповідно до п. 16.6 ст. 16 зазначеного Закону договір
про передачу права власності на знак i ліцензійний договір
вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій
формі i підписані сторонами. Передача права власності
на знак та надання ліцензії на використання знака вважаються
дійсними для будь-якої іншої особи з дати публікації
відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення
їх до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для
товарів i послуг.