Загальні засади права податкової поруки регламентуються
ст. 8 Закону № 2181-III та статтями 191 — 194 Цивільного
кодексу Української РСР.
Розмежувавши право податкової поруки i договір, укладений
відносно такого права, слід зазначити, що зменшення
суми податкової поруки у разі зменшення податкового
зобов’язання (боргу) належить до сфери дії спільного
юридичного акту сторін — договору.
Договір податкової поруки укладається між бюджетним
боржником i банком-поручителем та регулюється цивільними
правовідносинами, а тому податкові органи, які лише
захищають бюджетні інтереси на державному рівні, не
мають підстав втручатися до таких договірних відносин.
У свою чергу, наслідком укладання відповідного договору
є виникнення права податкової поруки.
Податкова порука розглядається лише як один із способів
забезпечення погашення боргу платника податків, тому
податкові органи цікавить не власне договір, а результат
виконання умов договору податкової поруки — погашення
податкового боргу.
Отже, в чинному законодавстві України відсутня норма,
яка би передбачала механізм зменшення у договорі податкової
поруки суми податкової заборгованості (боргу).
Більше того, компетенція ДПА України обмежується офіційним
роз’ясненням окремих положень податкового законодавства,
а не законодавчо невизначених норм цивільного права.