Згідно зі ст. 30 Цивільного кодексу Української РСР
місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження
її постійно діючого органу. Відповідно до чинних нормативно-правових
актів ця адреса заноситься до державних реєстрів, зазначається
у свідоцтві про державну реєстрацію, установчих документах
юридичної особи та в більшості документів, що видаються
органами виконавчої влади юридичним особам. Чинними
нормативно-правовими актами також передбачено, що у
разі зміни місцезнаходження юридична особа повинна повідомити
про це органи державної реєстрації та інші органи виконавчої
влади i здійснити заходи по внесенню відповідних змін
до державних реєстрів, свідоцтва про державну реєстрацію,
інших документів. Зокрема, відповідно до ст. 8 Закону
України від 07.02.91 р. № 698-ХІІ «Про підприємництво»
(зі змінами та доповненнями; далі — Закон № 698-ХІІ)
у разі зміни місцезнаходження суб’єкт підприємницької
діяльності в семиденний термін повинен повідомити про
це орган державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги
дає право органам державної реєстрації звернутися до
суду (арбітражного суду) з позовом про скасування державної
реєстрації.
У цьому випадку підприємством-кредитором не виконано
вимоги Закону № 698-ХІІ, а також після зміни його місцезнаходження
не подано відомості для внесення змін до ЄДРПОУ та інших
державних реєстрів.
Таким чином, необхідно вжити заходів (у тому числі примусового
характеру) щодо внесення відомостей про зміну місцезнаходження
зазначеного підприємства до свідоцтва про державну реєстрацію
та до державних реєстрів у порядку, визначеному Положенням
про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від
25.05.98 р. № 740, або подання позову до суду (господарського
суду) про скасування державної реєстрації зазначених
суб’єктів підприємницької діяльності через невиконання
ними вимог ст. 8 Закону № 698-ХІІ в частині повідомлення
про зміну місцезнаходження.
Здійснення таких заходів не належить до компетенції
органів державної податкової служби, оскільки відповідно
до Закону № 698-ХІІ — це право виключно органів державної
реєстрації, якими є виконавчі комітети міських, районних
у містах рад або районні, районні міст Києва i Севастополя
державні адміністрації.