Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення
підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами
та юридичними особами на території України регулюються
Законом України від 07.02.91 р. № 698-ХІІ «Про підприємництво»
з відповідними змінами та доповненнями (далі — Закон
№ 698-ХІІ).
Згідно зі ст. 1 Закону № 698-ХІІ підприємництво — це
безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик
діяльність з виробництва продукції, виконання робіт,
надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання
прибутку.
Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями)
можуть бути, зокрема, громадяни України, інших держав,
не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких
категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб
органів прокуратури, суду, державного арбітражу, державного
нотаріату, а також органів державної влади i управління,
які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств,
та інших осіб, визначених ст. 2 Закону № 698-ХІІ.
Громадяни мають право без обмежень приймати рішення
i здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не
суперечить чинному законодавству.
Обмеження при здійсненні підприємницької діяльності
визначено ст. 4 Закону № 698-ХІІ. Здавання в оренду
рухомого i нерухомого майна, що належить громадянам
на праві приватної власності, не входить до переліку
діяльності, наведеного в ст. 4 Закону № 698-ХІІ. При
укладанні угоди про здавання в оренду жилих будинків
(частини будинків), квартир, що належать громадянам
на праві приватної власності, слід враховувати положення
Житлового кодексу України.
Отже, громадяни, які мають можливість здавати в користування
юридичним або фізичним особам рухоме i нерухоме майно,
що належить їм на праві приватної власності, з метою
одержання доходу, самі приймають рішення про державну
реєстрацію такої діяльності.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності
здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної
в місті ради або в районній, районній міст Києва i Севастополя
державній адміністрації за місцем проживання суб’єкта,
якщо інше не передбачено законом, після подання цим
суб’єктом відповідних документів.
Фізична особа (заявник), яка має намір здійснювати підприємницьку
діяльність без створення юридичної особи, подає до органу
державної реєстрації такі документи: реєстраційну картку
відповідного зразка, яка є одночасно заявою про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; дві
фотокартки; довідку (або її копію) про включення до
Державного реєстру фізичних осіб — платників податків
та інших обов’язкових платежів; документ, що підтверджує
внесення плати за державну реєстрацію, та документ,
що посвідчує особу.
Щодо оподаткування доходів, одержаних громадянами від
регулярного здавання в оренду майна, то його порядок
викладено в розділі четвертому Декрету № 13-92 (статті
13, 14) та пунктах 13,14 Інструкції про прибутковий
податок з громадян.
Фізична особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької
діяльності, може самостійно за своїм бажанням обрати
один із існуючих способів оподаткування доходів, одержуваних
нею від здійснення підприємницької діяльності, кожний
з яких регулюється відповідними законодавчими актами,
зокрема перейти на спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності, запроваджену Указом № 727/98, та сплачувати
єдиний податок.
Згідно з Указом № 727/98 ставки єдиного податку для
суб’єктів малого підприємництва встановлюються місцевими
радами за місцем їх державної реєстрації залежно від
виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць
для самостійного здійснення діяльності.
Таким чином, якщо місцевою радою встановлено ставку
єдиного податку на такий вид діяльності, як здавання
в оренду рухомого i нерухомого майна громадянами, то
громадяни, які зареєструвались як суб’єкти підприємницької
діяльності, мають право обрати спосіб оподаткування
таких доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва
про сплату єдиного податку.