Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІІ кредитор — це
юридична або фізична особа, яка має у встановленому
порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових
зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості
по заробітній платі працівникам боржника, а також органи
державної податкової служби та інші державні органи,
які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю
справляння податків i зборів (обов’язкових платежів).
Поряд з іншими документами заява кредитора повинна містити
відомості про розмір вимог кредитора до боржника із
зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає
сплаті.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної
податкової служби оперативного обліку податків i зборів
(обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів, затвердженою наказом ДПА України від
03.09.2001 р. № 342, зареєстрованим у Мін’юсті України
18.10.2001 р. за № 887/6078, підтвердженням розміру
кредиторських вимог є дані карток особових рахунків,
що ведуться в податкових органах щодо кожного платника
податків.
У зазначеному випадку обидві районні ДПІ можуть виступати
кредиторами з рівними правами. Водночас відповідно до
ст. 36 Закону № 2343-ХІІ під мировою угодою у справі
про банкрутство слід розуміти домовленість між боржником
i кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а
також прощення (списання) кредиторами боргів боржника,
яка оформляється угодою сторін.
Таким чином, під час укладання мирової угоди керівники
обох ДПІ повинні приймати відповідне рішення, оскільки
кожен з них виступає самостійним кредитором.