У правовому полі України погашення боргів перед бюджетом
та із заробітної плати має різне законодавче підгрунтя.
Згідно з чинним законодавством до компетенції органів
державної податкової служби України, які стоять на захисті
бюджетних інтересів держави, віднесено лише погашення
податкового боргу платника податків.
Але податковим законодавством враховано й соціальні
інтереси працівників підприємства — бюджетного боржника.
Так, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 21.12.2000
р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
передбачено, що власні кошти юридичної особи, які використовуються
для виплат заборгованості з основної заробітної плати
за фактично відпрацьований час фізичним особам, які
перебувають у трудових відносинах з такою юридичною
особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом
Міністрів України, не можуть бути використані як джерела
погашення податкового боргу платника податків за його
самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення.
Тобто така законодавча заборона свідчить про неможливість
стягнення податковими органами з підприємства-боржника
коштів, передбачених на виплату заробітної плати його
працівникам.
Водночас відсутність відповідного порядку не дає можливості
використовувати на практиці вимоги пп. 7.3.1 п. 7.3
ст. 7 Закону № 2181-III.
Питання цільового спрямування коштів від реалізації
майна, що знаходиться у податковій заставі, в рахунок
погашення податкового боргу такого платника податків
врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від
15.04.2002 p. № 538 «Про затвердження Порядку стягнення
коштів та продажу інших активів платника податків, які
перебувають у податковій заставі». Згідно з цим Порядком
кошти від реалізації описаних активів спрямовуються
на погашення сум податкового боргу, пені та штрафних
санкцій i зараховуються на балансовий рахунок № 3412
«Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного
бюджету» Плану рахунків, відкритий в управлінні Держказначейства
за місцем реєстрації платника податків.
Отже, законодавчі підстави для спрямування грошових
коштів, отриманих від реалізації майна, яке знаходиться
у податковій заставі, на будь-які інші цілі (у тому
числі на погашення заборгованості із заробітної плати
працівників підприємства-боржника), ніж погашення податкового
боргу, відсутні.
З метою порушених прав та законних інтересів слід звертатись
до органу судової влади за місцем проживання заявника
або за місцем знаходження підприємства-боржника, що
вбачається єдиним можливим шляхом вирішення питання
погашення боргів із заробітної плати працівникам підприємства-боржника.
До того ж Цивільно-процесуальним кодексом України визначено,
що вимоги працівників, які випливають з трудових правовідносин,
задовольняються у другу чергу, а вимоги щодо сплати
податків та зборів — у третю.