У даному випадку платнику податків розстрочення надавалося
на підставі ст. 18 Закону № 2181-III.
Дійсно, активи платника податків звільняються з податкової
застави з дня настання однієї з подій, перелічених у
пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-III. Однією з них
є прийняття керівником податкового органу рішення про
розстрочення (відстрочення) суми податкового боргу або
досягнення податкового компромісу у разі коли умови,
визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або
податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової
застави.
Однак ст. 19 Закону № 2181-III визначено, що ст. 18
набрала чинності з 21.02.2001 р. (дата опублікування
Закону № 2181-III), а ст. 8, в свою чергу, — з 01.10.2001
р.
Тобто на момент виконання процедури розстрочення згідно
з ст. 18 Закону № 2181-III норма, яка б передбачала
звільнення активів з податкової застави на підставі
рішення про розстрочення, не діяла.
Таким чином, рішення про розстрочення податкових боргів
відповідно до ст. 18 Закону № 2181-III не може передбачати
звільнення активів платників податків з податкової застави.