З редакційної пошти

Робітниця приватного підприємства, яка працює за трудовим договором, подала для оплати листок непрацездатності на період пологової та післяпологової відпустки. Сума внесків, що сплачує підприємство до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не покриє витрат, пов’язаних з виплатою допомоги по вагітності та пологах. Чи оплачується в такому випадку листок непрацездатності? Якщо так, то з яких коштів: з коштів підприємства або з коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?

Згідно зі ст. 6 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі — Закон № 2240-III) загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.
Таким чином, працюючи за трудовим договором на приватному підприємстві, зареєстрованому страхувальником у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), працівник є застрахованою особою i має право на матеріальне забезпечення i соціальні послуги із загальнообов’язкового державного соціального страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням i похованням. Це право виникає у зв’язку з настанням страхового випадку в період роботи.
Отже, в цьому випадку робітниця має право на допомогу по вагітності та пологах, одноразову допомогу при народженні дитини i допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Такі види допомоги виплачуються застрахованим особам за рахунок страхових внесків, що нараховуються підприємством.
Страхувальник-роботодавець не має права припиняти виплату допомоги у випадках, якщо сума нарахованих страхових внесків та інших платежів, що перераховуються до Фонду, не покриває фактичних витрат на виплату допомоги.
При перевищенні суми фактичних витрат на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, над сумою страхових внесків, що нараховуються, страхувальник-роботодавець має право на додаткове фінансування з коштів Фонду. Якщо витрати підприємства за звітний квартал перевищують нараховану суму страхових внесків та інших платежів, то різниця між сумою витрат i сумою страхових внесків зараховується в рахунок сплати наступного кварталу. У випадку якщо витрати не покриваються за рахунок страхових внесків i в наступному кварталі, відшкодування підприємству провадить орган реєстрації після одержання від нього звіту за формою № 4-ФСС ТВП за попередній квартал. Відшкодування перевищення суми витрат над сумою страхових внесків може провадитися до одержання квартального звіту за формою № 4-ФСС ТВП, але при обов’язковому поданні страхувальником-роботодавцем довідки-розрахунку за підписом керівника, головного бухгалтера, завіреної печаткою підприємства.
Відшкодовує такі витрати районна або міжрайонна дирекція Фонду (орган реєстрації) шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок підприємства згідно з Інструкцією про порядок надходження, обліку i витрат коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16.
Допомога по вагітності та пологах розраховується на підставі листка непрацездатності відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.
Допомога по догляду за дитиною призначається з дня надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому правлінням Фонду.
Слід зазначити, що допомога по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, призначається застрахованим особам за рішенням комісії із соціального страхування підприємства, установи, організації (далі — комісія) або уповноваженим із соціального страхування разом із представником роботодавця. Уповноважений із соціального страхування обирається на загальних зборах працівників підприємства при чисельності на підприємстві застрахованих осіб 15 i менше згідно з Положенням про комісію, затвердженим постановою правління Фонду від 09.07.2001 р. № 21.

Приватний підприємець обрав спосіб оподаткування своїх доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та використовує найману працю. Фонд вимагає нарахування i перерахування внесків на фонд оплати праці, однак згідно зі ст. 14 Декрету № 13-92 такі нарахування не провадяться. Чи обгрунтовані вимоги Фонду?

Відповідно до чинного законодавства фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю та обрали спосіб оподаткування своїх доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту згідно зі ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі — Декрет № 13-92), не перераховують внески до Фонду. Вони не мають права на матеріальне забезпечення із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Це право у них виникає у разі реєстрації в органах Фонду на добровільних умовах i за умови надходження від них відповідних коштів (внесків), передбачених законодавством¹.
Якщо зазначені суб’єкти підприємницької діяльності використовують найману працю, вони зобов’язані нараховувати i перераховувати до Фонду 2,9% суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників відповідно до Закону України від 11.01.2001 р. № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» (зі змінами та доповненнями; далі — Закон № 2213-III).
Це пояснюється тим, що будь-яких відрахувань до Фонду із зазначеного фіксованого податку чинним законодавством не передбачено. У той же час згідно зі статтями 5 i 6 Закону № 2240-III особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах i організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Крім того, статтею 1 Закону № 2213-III передбачено, що наймані працівники, які працюють за трудовим договором, роботодавцями яких є суб’єкти підприємницької діяльності, які самостійно обрали спосіб оподаткування своїх доходів, сплачують внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в таких розмірах:
0,25% — від суми оплати праці, що не перевищує 150 грн. на місяць та включає основну i додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
0,5% — при заробітній платі більше ніж 150 грн. на місяць.
Виходячи з вищевикладеного, вимоги Фонду щодо нарахування внесків обгрунтовані.
Щодо ст. 14 Декрету № 13-92, то її зміст у частині звільнення платників фіксованого податку від нарахувань на фонд оплати праці працівників, які перебувають з цим платником у трудових відносинах, брати до відома не можна, оскільки це суперечить Закону № 2240-III. Пунктом 3 розділу дев’ятого «Прикінцеві положення» Закону № 2240-III передбачено, що до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із Законом № 2240-III закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону № 2240-III.

 

___________
¹Для осіб, які беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних умовах, щомісячний розмір внесків з 09.02.2002 р. становить 3,4% від суми оподатковуваного доходу (прибутку) згідно з п. 3 ст. 1 Закону України від 11.01.2001 р. № 2213-III «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування».
Олексій ПОЛЯКОВ, юрист

Чи зараховується період навчання у вищому навчальному закладі до загального виробничого стажу i чи впливає період навчання на тривалість страхового стажу? Чи обов’язково потрібно робити запис у трудовій книжці про період навчання у вищому навчальному закладі?

Статтею 7 Закону № 2240-III, який набрав чинності з 28.02.2001 р., визначено періоди, що зараховуються до страхового стажу, з урахуванням якого визначається розмір допомоги по листках непрацездатності. Це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, i сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством. До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, час перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.
Наприклад, до страхового стажу зараховується період, протягом якого особі виплачується допомога по безробіттю. Про цей період орган служби зайнятості населення робить запис у трудовій книжці (п. 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці України, Мін’юсту України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58).
Згідно з п. 2 ст. 7 Закону № 2240-III до страхового стажу зараховується також загальний трудовий страж, який був у особи до набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 28.02.2001 р., у порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше¹.
Таким чином, до страхового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності період навчання у вузі², аспірантурі, клінічній ординатурі, докторантурі не зараховується. Це пояснюється тим, що студенти вузів, аспіранти, клінічні ординатори, докторанти відповідно до ст. 6 Закону № 2240-III не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, що поширюється на осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності або у фізичних осіб.
Щодо періоду навчання в вузі, то аналогічні умови передбачалися i раніше при обчисленні загального (безперервного) стажу роботи, з урахуванням якого визначався розмір допомоги по листках непрацездатності.
Тобто до набрання чинності Законом № 2240-III незалежно від того, передував період роботи вступу до вузу чи ні, період навчання до цього стажу не зараховувався. Виняток було зроблено тільки для учнів професійно-технічних училищ (ПТУ), період навчання в яких зараховувався до загального (безперервного) стажу. Тому період навчання в ПТУ, що мав місце до 28.02.2001 р., тобто до набрання чинності Законом № 2240-III, зараховується до страхового стажу.
Стосовно записів до трудових книжок, то існують два варіанти.
Варіант 1. Студентам, слухачам курсів, учням, аспірантам, клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, запис про період навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вузів, а також про роботу зазначених осіб у студентських загонах, при проходженні виробничої практики, виконанні науково-дослідної господарської тематики роблять навчальні заклади (наукові установи). Підставою для записів є накази учбового закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів та відповідні довідки, у яких зазначаються спеціальність, кваліфікація, посада i час роботи. Довідки зберігаються в особистих справах цих осіб.
Варіант 2. Якщо зазначені особи не мають трудових книжок, то відомості про вищезазначену діяльність вносяться підприємством, де вони працюватимуть на підставі відповідних довідок.
За основним місцем роботи до трудової книжки окремим рядком із посиланням на дату, номер та відповідний документ вноситься запис про період навчання у вузі з урахуванням вищезазначеної діяльності та часу перебування в аспірантурі або клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 56 Закону України від 05.11.91 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» період навчання у вищих i середніх спеціальних навчальних закладах, училищах i на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі зараховується до стажу, що дає право на трудову пенсію незалежно від того, передувала навчанню робота чи ні.

 

_________________
¹Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 р. № 1658. Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. № 807 визнала такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 19.10.98 р. № 1638 «Про затвердження Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності».
²Відповідно до вимог ст. 25 Закону України від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ «Про вищу освіту» до вузів належать: університети, академії, інститути, консерваторії, коледжі, технікуми (училища).