ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
N 16711/7/22-2317 від 15.12.2000
Державним податковим адміністраціям
у Автономній Республіці Крім,
областях, мм.Києві та Севастополі
Щодо положень чинного валютного законодавства при
вирішенні питань застосування до суб'єктів
підприємництва відповідальності при виконанні
ними договорів комісії
( Із змінами, внесеними згідно з Листом Державної
податкової адміністрації
N 12848/7/22-2317 ( v1284225-01 ) від 25.09.2001 )
До Державної податкової адміністрації України останнім часом
надходять в значній кількості запити підлеглих податкових органів,
підприємств, громадських організацій щодо надання роз'яснення
положень чинного валютного законодавства при вирішенні питань
застосування до суб'єктів підприємництва відповідальності при
виконанні ними договорів комісії.
В зв'язку з цим надаємо наступні роз'яснення стосовно порядку
застосування деяких норм валютного законодавства.
1) Щодо необхідності отримання ліцензії НБУ при перерахуванні
іноземної валюти комітенту-резиденту від комісіонера-резидента за
реалізовані ним товари нерезидентам.
Згідно з пп."г" п.4 ст.5 Декрету КМУ від 19.02.93 за N 15-93
( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
ліцензії потребує операція з використанням іноземної валюти на
території України як засобу платежу.
Пунктом 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого
постановою Правління НБУ від 08.02.2000 за N 49 ( z0209-00 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за
N 209/4430, визначено, що використання іноземної валюти як засобу
платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти
права інтелектуальної власності та інші майнові права.
Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та
іноземній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ від
18.12.98 за N 527 ( z0819-98 ) (підпункт 6.1.2 пункт 6.1),
визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається
підприємству для проведення розрахунків у межах чинного
законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній
валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним
законодавством України.
Поточними торговельними операціями в іноземній валюті є
розрахунки, зокрема, між юридичними особами - нерезидентами та
юридичними особами - резидентами через юридичних осіб - резидентів
посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що
укладені відповідно до чинного законодавства України.
Цією Інструкцією ( z0819-98 ) (пп.6.6.1 п.6.1) визначено, що
на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів
зараховуються кошти, зокрема через розподільчі рахунки,
перераховані з-за кордону нерезидентом на рахунок резидента, який
виступає посередником, для подальшого перерахування іншим
резидентам - суб'єктам господарської діяльності, за дорученням
яких на підставі договорів, в тому числі комісії, здійснено продаж
товарів (робіт, послуг).
Таким чином, виходячи з режиму використання поточних рахунків
в іноземній валюті, розрахунки (в тому числі і в іноземній валюті)
між резидентами-комітентами з резидентами посередниками
(комісіонерами), якими здійснено продаж товарів (робіт, послуг)
нерезидентам, не є поточними торговельними операціями в іноземній
валюті, оскільки в даному випадку іноземна валюта не
використовується як засіб платежу, так як виручка в іноземній
валюті та товари (роботи, послуги) відповідно до діючого
законодавства не є власністю резидентів-комісіонерів (ст.398
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) і ними здійснюється лише
перерахування за належністю іноземної валюти, що надійшла на їхні
рахунки від нерезидентів як оплата за експортовані товари.
Враховуючи вищевикладене, здійснення операції перерахування
комісіонером іноземної валюти резидентам-комітентам, за дорученням
яких ним здійснено продаж товарів (робіт, послуг) нерезиденту, не
потребує ліцензії відповідно до пп."г" п.4 ст.5 Декрету КМУ від
19.02.93 за N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і
валютного контролю".
Аналогічну позицію стосовно необхідності отримання ліцензії
при здійсненні зазначених операцій викладено і Національним банком
України в листі від 02.06.2000 за N 28-110/1941-3601
( v3601500-00 ).
2) Стосовно необхідності отримання ліцензії НБУ при оплаті в
іноземній валюті резидентом-комітентом комісійної винагороди
комісіонеру-резиденту.
Згідно з ст.406, 408 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ),
по виконанні доручення комісіонер вправі одержати від комітента
винагороду, отримати відшкодування витраченої ним по виконанню
доручення суми і якщо ним прийнято на себе поруку за виконання
угоди третьою особою, то за цю поруку одержувати від комітента
окрему винагороду.
Утримання комісіонером-резидентом зазначеної винагороди в
іноземній валюті і виручки в іноземній валюті, що надійшла на його
поточні валютні рахунки від нерезидента як оплата за експортовані
товари і яка підлягає перерахуванню комітенту-резиденту, за
дорученням якого було здійснено продаж зазначених товарів (робіт,
послуг), є розрахунком комітента з комісіонером за надані останнім
послуги, виконані роботи по реалізації товарів.
Зважаючи на те, що операція утримання комісіонером зазначеної
винагороди в іноземній валюті є поточною торговельною операцією,
яка містить ознаки валютної, а також те, що комісіонером
набувається право власності на зазначену іноземну валюту, яка ним
отримана як платіж (комісійна винагорода) за надані послуги, яка
використовується в даному випадку як засіб платежу, проведення
цієї операції потребує ліцензії відповідно до пп."г" п.4 ст.5
Декрету КМУ від 19.02.93 за N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю".
У випадку відсутності індивідуальної ліцензії на використання
іноземної валюти на території України як засобу платежу учасники
договору при здійсненні зазначеної операції несуть
відповідальність згідно з вимогами статті 16 Декрету КМУ "Про
систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ).
Слід зазначити, що у випадку, якщо однією зі сторін договору
комісії (комітентом чи комісіонером) є нерезидент, одержання
(утримання) комісійної винагороди в іноземній валюті не потребує
отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України,
тому що статтею 7 Декрету ( 15-93 ) передбачено у розрахунках між
резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту
використання іноземної валюти як засобу платежу з здійсненням їх
лише через уповноважені банки.
( Роз'яснення, надані в пункті 3, втратили чинність на
підставі Листа ДПА N 12848/7/22-2317 ( v1284225-01 ) від
25.09.2001 ) 3) Щодо правомірності нарахування пені за порушення
термінів розрахунків в іноземній валюті при виконанні договорів
комісії.
Відповідно до Цивільного кодексу України (ст.397)
( 1540-06 ), за угодою, укладеною комісіонером з третьою особою,
набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, хоча б комітент був
названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні
відносини по виконанню цієї угоди. Майно, що надійшло до
комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок
комітента, є власністю останнього (ст.398 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ).
Зважаючи на те, що майно (товари, кошти), що надійшло до
комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок
комітента, є власністю останнього при виконанні
зовнішньоекономічних договорів комісії, в яких сторонами договору
виступають резиденти, відповідальність за порушення термінів,
передбачених статтями 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 за N 185/94-ВР
( 185/94-ВР ), покладається на комітента.
Крім того, комітент визначається як експортер чи імпортер,
тоді як комісіонер визначається лише як особа, відповідальна за
фінансове врегулювання, що підтверджується первинними документами,
зокрема вантажними митними деклараціями, які засвідчують факт
здійснення зазначених операцій і оформляються згідно з Порядком
заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних
режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення
(вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі,
затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.06.98
за N 380 ( z0469-98 ) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України від 22.07.98 за N 469/2909.
Так, зазначеним Порядком передбачається, що у графі 2
"Відправник" декларації зазначаються відомості про відправника
відповідно до умов зовнішньоекономічного договору, контракту, яким
є комітент - при митному оформленні товарів, в той же час
відправник може бути не зазначений безпосередньо у
зовнішньоекономічному договорі.
У графі 9 особою, відповідальною за фінансове врегулювання,
зазначаються відповідно до Інструкції відомості про вітчизняну
особу, що уклала зовнішньоекономічний договір на відшкодувальній
основі: українського суб'єкта ЗЕД, який є стороною
зовнішньоекономічного договору, зокрема комісіонера - при митному
оформленні товарів за договорами комісії.
При проведенні зазначених зовнішньоекономічних операцій
продаж товарів, в тому числі на експорт, за договорами комісії
здійснюється комітентом, зважаючи на його право власності на ці
товари і при цьому комісіонер є лише посередником постанови
Правління НБУ "Про розрахунки між резидентами за векселями,
вираженими в іноземній валюті" від 14.06.99 за N 285
( v0655500-99 ).
Враховуючи вищевикладене, відповідальність, що передбачена
статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) при
виконанні зовнішньоекономічних договорів комісії за порушення
термінів розрахунків, встановлених статтями 1, 2 цього Закону,
покладається на сторону договору, яка є експортером чи імпортером
товарів, тобто комітента.
Заступник Голови ДПА України І.Кальніченко
"Налоговый, банковский, таможенный Консультант", N 5, 30.01.2001