Яким же вимогам повинно відповідати закрите військове містечко? Яким чином можна зняти статус "закритого" для можливості подальшої приватизації житла мешканцями закритих військових містечок? Такі питання протягом останніх років все частіше виникають перед особами, які мешкають на територіях закритих військових поселень.
Як відомо, раніше Україна була насичена значною кількістю секретних військових об'єктів. Для їх обслуговування будувалися спеціальні житлові масиви, яким надавали статус "закритих". Обов'язковим для них був пропускний режим. Обслуговували ці поселення військовослужбовці та інші служби, необхідні для нормального функціонування головних військових об'єктів.
Багато років тому держава взяла на себе обов'язок забезпечення соціального захисту військовослужбовців, у тому числі і можливість отримання ними жилих приміщень. До отримання постійного житла військовослужбовцям надаються службові приміщення. У разі їх відсутності військова частина змушена була тимчасово орендувати житло для забезпечення ним родини військовослужбовця або ж виплачувати грошову компенсацію за під-найм жилого приміщення на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Пункт 35 наказу Міністерства оборони України від 3.02.1995 року за № 20 "Про внесення змін Та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України" зазначає, що всі питання, пов'язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби. Жилі приміщення повинні відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України, тобто мають бути благоустроєними стосовно умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
На підставі рішення про надання жилого приміщення у закритих військових містечках квартирно-ексшгуатаційні частини видають ордери на вселення у жилі приміщення. Для оформлення документів на видачу ордерів військові частини подають до квартирно-експлуатаційної частини список розподілу жилої площі у військовій частині, довідку про здачу жилого приміщення за останнім місцем проживання, видану відповідною квартирно-експлуатаційною частиною, а також довідку про перевірку житлових умов житловою комісією, паспорти на дорослих членів сім'ї військовослужбовця, включених в ордер. На вимогу житлової комісії або квартирно-експлуатаційної частини, за необхідності подаються й інші документи, передбачені законодавством.
Пункт 9 статті 12 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" чітко визначає, що
офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби, що мають вислугу не менше 20 років, при звільненні з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку зі скороченням чисельності чи штату військовослужбовців, а також військовослужбовці, які стали інвалідами І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули або померли, або пропали безвісти під час проходження служби, мають право на безоплатне одержання в особисту власність жилого приміщення, яке вони займають, у будинках державного житлового фонду. Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби мають право на першочергове одержання жилих приміщень на підставах, встановлених Житловим кодексом України.
Слід зазначити, що військовослужбовці, які раніше вже приватизували свої квартири, на новому місці служби забезпечуються житлом на загальних підставах. Указ Президента України від 11 травня 1999 року № 495/99 "Про заходи щодо забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку" направлений на вирішення тих же самих застарілих проблем.
У багатьох випадках на територіях закритих військових містечок проживають ветерани Збройних Сил, офіцери і прапорщики, що перебувають у запасі, відставці, вдови і матері загиблих військовослужбовців. Вони звертаються в різні інстанції органів державної виконавчої вЛади з проханням вирішити наболіле питання приватизації їх квартир. Звідусіль їм приходить одна відповідь: військове поселення має статус закритого і у зв'язку з цим квартири, розташовані на його території, приватизації не піддягають. Однак у багатьох випадках військові містечка вже не відповідають функціям закритих поселень, а кількість осіб, які втратили зв'язки з Міністерством оборони України, складає набагато більше половини від загальної кількості осіб, що в них проживає.
Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду", прийнятий у 1992 році, визначає правові основи приватизації житла, що перебуває в державній власності, його подальше використання і утримання. Частина державного житла відповідно до вказаного Закону не підлягає приватизації. Зокрема, пункт 2 статті 2 накладає заборону на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, розташованих на територіях закритих військових поселень, що будувалися і використовувалися для обслуговування особливо важливих військових об'єктів, які мали стратегічне значення для держави. Це одна з актуальних проблем сьогодення, оскільки стосується значної кількості осіб, які присвятили своє життя службі у Збройних Силах.
Положення про статус "закритого гарнізону" передбачає, що особи, які втратили зв'язки з Міністерством оборони, повинні бути відселені на жилу площу місцевих органів державної виконавчої влади. Однак темпи цього відселення є недостатніми. В окремих закритих гарнізонах фактично втрачає силу пропускний режим, на їх територіях розміщаються комерційні структури, головні об'єкти втрачають свою військову належність, наприклад, військові аеродроми використовуються будь-якими літальними апаратами.,А статус "закритих" містечок обмежує права тисяч сімей, які не мають можливості використати своє право на приватизацію житла.
У випадку, якщо об'єкт втрачає особливе значення для оборони держави і потреба використання військового містечка як закритого зникає, може виникнути можливість для зміни статусу закритого військового поселення та виведення його з підпорядкування військового формування, у віданні якого вони знаходяться. Слід зазначити, що деякі закриті військові поселення вже значний час використовуються як звичайні жилі містечка.
Мешканці закритих військових поселень потрапили у колізію чинного законодавства. Одна норма дозволяє їм отримати житло у власність, інша забороняє це робити. Для виходу з цього положення слід:
1) зняти з військових поселень статус "закритих" у тих випадках, де для цього немає підстав;
2) відселити із закритих військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, що повинні забезпечити місцеві ради, як це передбачено ст. 18 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до планового скорочення Збройних Сил України перелік закритих військових містечок, що підлягають передачі до комунальної власності територіальних громад, щорічно переглядається Міністерством оборони України, після чого приймаються відповідні рішення і деякі військові містечка виключаються з переліку закритих.
Як приклад розв'язання проблеми, що виникла, — ситуація, у якій перебували до недавнього часу мешканці військового містечка №21, розташованого в с. Данилівні, Васильківського району Київської області. З 1997 року мешканці цього містечка зверталися в різні інстанції, але безрезультатно, хоча ще З січня 1993 року відповідно до наказу міністра
оборони за №1 'Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України" командуючим військами воєнних округів було наказано сприяти задоволенню потреб військовослужбовців у здійсненні приватизації жилих приміщень та визначити перелік квартир (будинків), які не підлягають приватизації.
І ось, після запиту Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації наказом головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил від ЗО грудня 2002 року за №306 військове містечко виключене з переліку закритих. Таким чином, відповідно до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" воно підлягає передачі до комунальної власності територіальної громади.
Виникла проблема приватизації житла і перед мешканцями гарнізону Гвардійського Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Більше чотирьох років продовжувалася тяганина. Нещодавно Сімферопольська районна державна адміністрація вирішила зазначене питання по суті цієї справи. Деякі мешканці, що зверталися до контрольної комісії, вже приватизували своє житло, а всі інші, хто бажає це зробити, оформляють необхідні документи,,після чого зможуть отримати свідоцтва про право власності на квартири, у яких мешкають.
Ця проблема обов'язково повинна вирішуватись органами державної виконавчої і законодавчої влади, оскільки вона стосується людей, що віддали свої сили, знання і здоров'я на благо держави. Органи державної влади не вправі обмежувати їх у правах і свободах, визначених законодавством України. Адже оборона країни, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладені на Збройні Сили України. А держава відповідає перед людьми за свою діяльність і зобов'язана забезпечувати конституційні права і свободи своїх громадян.