• Відображення податкових зобов’язань щодо дебіторської заборгованості
при переході на спрощену систему оподаткування

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ КОДЕКСИ УКРАЇНИ Цивільний кодекс — Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.63 р. (зі змінами та доповненнями); Закони УкраЇни № 168/97-ВР — від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями, надруковано у «Віснику» № 11-12/2003); № 334/94-ВР — від 28.12.94 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, надруковано у «Віснику» № 6/2003); Указ Президента України № 727/98 — від 03.07.98 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99, надруковано у «Віснику № 9/2000); Постанова Кабінету МініІстрів України № 2215 — від 07.12.99 р. «Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з бюджетом».

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування визначено Указом № 727/98. Згідно з п. 3 зазначеного Указу суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:
6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ згідно із Законом № 168/97-ВР;
10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб’єкт малого підприємництва — юридична особа обов’язково зазначає, яку ставку єдиного податку нею обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Пунктом 6 Указу № 727/98 передбачено, що суб’єкт малого підприємництва — юридична особа, яка сплачує єдиний податок за ставкою 10 відсотків, не є платником ПДВ.
Суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 10 відсотків, переходять на сплату єдиного податку i підлягають виключенню з реєстру платників ПДВ.
Процедура зняття з обліку платника єдиного податку як платника ПДВ регламентується Положенням про Реєстр платників ПДВ. При цьому зазначені суб’єкти зобов’язані:
здати до податкового органу за місцем реєстрації оригінал Свідоцтва платника ПДВ i всі завірені податковим органом копії цього Свідоцтва;
подати до податкового органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені всі операції за останній звітний період, з яких виникали податкові зобов’язання;
внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають сплаті згідно із зазначеною декларацією, i погасити заборгованість перед бюджетом за попередній звітний період (у разі її наявності).
З моменту анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ такі особи втрачають право на:
нарахування податку при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг);
виписування податкових накладних;
отримання податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ;
отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
Водночас, якщо такими платниками застосовувався касовий метод визначення податкових зобов’язань у разі наявності на момент анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ дебіторської заборгованості з відвантажених (виконаних, наданих) товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ, платники зобов’язані задекларувати за такими операціями податкові зобов’язання та погасити суму податкових зобов’язань у міру проведення розрахунків та закриття дебіторської заборгованості незалежно від того, що такі особи на дату виникнення податкових зобов’язань не є платниками ПДВ, за умови, що зазначеними платниками не проведено відповідних перерахунків з покупцями.
Крім того, платники ПДВ, на обліку яких на день виключення з реєстрації (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ) є товарні залишки, незамортизовані основні фонди чи інші активи, щодо яких суми ПДВ було включено до складу податкового кредиту в попередніх чи в поточному звітному періоді, зобов’язані зменшити суму податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх придбанні, у розмірі, який відповідає частці таких недовикористаних в оподатковуваних операціях у попередніх звітних періодах товарних залишків (пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, пп. 5.8.2 розділу п’ятого Порядку заповнення i подання податкової декларації з ПДВ) шляхом відображення у податковій декларації з ПДВ (з поданням розрахунку коригування).
Зменшення суми податкового кредиту з ПДВ здійснюється за наслідками звітного періоду, в якому відбувається виключення з реєстрації (анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ), з відповідним збільшенням валових витрат на суму такого податкового кредиту.
Якщо за наслідками діяльності як платника ПДВ (до моменту анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ) платником задекларовано суму бюджетного (експортного) відшкодування або задекларовано суму ПДВ до сплати в бюджет, такий платник i після анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ як має право на отримання відшкодування, так i зобов’язаний сплатити належну бюджету суму податку протягом строків, встановлених законодавством для відшкодування або сплати податку.
Крім того, ДПА України розроблено Методичні рекомендації до застосування нормативно-правових актів щодо справляння ПДВ з операцій, що здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (лист ДПА України від 27.08.2001 р. № 11563/7/16-1117).