• Повернення помилково перерахованих сум
на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ Закон України № 2181-III — від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями, надруковано у «Віснику» № 25-26/2002); Накази № 37 — ГДПІ України від 12.05.94 р. «Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків i зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів», зареєстрований у Мін’юсті України 25.05.94 р. за № 114/323 (у редакції наказу ДПА України від 03.09.2001 р. № 342, за текстом — Інструкція № 37); № 110 — ДПА України від 17.03.2001 р. «Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» (зі змінами та доповненнями, за текстом — Інструкція № 110, надруковано у «Віснику» № 13/2001); № 226 — Держказначейства України від 10.12.2002 р. «Про затвердження Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів)» (зареєстрований у Мін’юсті України 25.12.2002 р. за № 1000/7288, за текстом — Порядок).

У разі зайвого або помилкового зарахування коштів згідно із Порядком повернення платникам зазначених коштів здійснюється з відповідних рахунків на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідного державного органу, на який покладено справляння платежу, що повертається, з обов’язковим зазначенням необхідності повернення та оригіналу документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Позитивне вирішення питання про повернення на спеціальний рахунок платника податків коштів, помилково зарахованих до бюджету, можливе лише за умови підтвердження:
наявності переплати з податку на додану вартість у межах суми, зазначеної в заяві про повернення;
відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), які сплачуються платником до бюджету.
Зазначені обмеження обумовлено вимогами Закону № 2181-III, згідно з яким платник податків самостійно визначає черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу, за винятком випадків примусового стягнення активів такого платника в рахунок погашення його податкових зобов’язань за рішенням суду (господарського суду) (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).
Тобто платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов’язань тільки в разі наявності у нього активів, вільних від заставних зобов’язань, та за їх рахунок. У разі ж наявності у платника податків податкового боргу на всі активи, які перебували у власності такого платника, а також на будь-які інші активи, на які платник набуде прав власності в майбутньому до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу, поширюється право податкової застави. Отже, на момент виникнення права податкової застави боржник бюджету не може мати активів, вільних від заставних зобов’язань. Таким чином, Закон № 2181-III не передбачає можливості спрямування коштів у рахунок погашення податкових зобов’язань, що мають більш пізні терміни виникнення, за наявності у платника податків податкового боргу.
Отже, за наявності заборгованості зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) помилково сплачені суми підлягають поверненню на поточний рахунок платника. Після зарахування коштів на поточний рахунок їх буде спрямовано на погашення заборгованості з платежів до бюджету у порядку календарної черговості виникнення такого боргу.
Таким чином, платник може здійснити повернення на спеціальний рахунок підприємства помилково сплачених коштів до державного бюджету лише за наявності переплати з ПДВ у межах сум, зазначених у заяві, та відсутності заборгованості з інших платежів до бюджету.