П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про підсумки парламентських слухань
щодо стану боротьби з корупцією в Україні
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР
N 2772-III ( 2772-14 ) від 15.11.2001 )
Верховна Рада України відзначає, що проблема подолання
корупції в Україні вже втратила суто юридичний аспект і
перетворилася в найсерйознішу політичну проблему, нерозв'язання і
загострення якої визначають міжнародне становище нашої держави та
її політичний імідж у світі.
Останнім часом у світових засобах масової інформації, заявах
і виступах відомих політичних і громадських діячів світу, у
документах різного роду міжнародних організацій Україна все
частіше згадується як одна з найкорумпованіших держав світу.
Ігнорування з боку окремих посадових осіб виконавчої влади такого
ставлення до України аж ніяк не веде до позитивних наслідків, а
навпаки посилює недовірливе і насторожене сприйняття України у
цивілізованому світі, закриває перед нашою державою двері до
впливових міжнародних організацій, погіршує і без того далекий від
потрібного інвестиційний клімат.
Парламентські слухання щодо стану боротьби з корупцією в
Україні, які відбулися 4 липня 2001 року, яскраво продемонстрували
відсутність у керівників виконавчої влади та правоохоронних
структур бажання бачити всю гостроту проблеми і робити відповідні
висновки, намагання підмінити серйозні оцінки заспокійливою
еквілібристикою цифрами. Якщо виходити з останніх, то майже ніяких
проблем з корупцією в державі не існує - притягаються до
кримінальної відповідальності лише лічені дрібні хабарники як
правило сільського і районного рівня та складається декілька
сотень протоколів про адміністративні правопорушення. За останні
роки в судах країни не розглядалося жодної кримінальної справи про
злочини, за світовими стандартами віднесені до корупційних дій, у
вчиненні яких звинувачувалися б державні діячі чи службовці вищого
рівня. Кримінальні справи, у ході багаторічного розслідування яких
весь час згадуються прізвища високопосадових осіб, в жодному разі
не доводяться до судового розгляду, а матеріали цих справ
використовуються виключно у політичних цілях, що вже само по собі
є корупційним і безумовно ганебним явищем.
Поряд з цим протягом тривалого часу не притягаються до
передбаченої законом відповідальності високопосадові особи, щодо
яких є достатні дані про їх причетність до різноманітних
зловживань та корупційних діянь. Це, насамперед, стосується голів
Київської та Луганської облдержадміністрацій А. Засухи та
О. Єфремова, колишнього керівника виконавчої влади Львівської
області С. Сенчука.
Вже багато років фактично блокується всебічне, повне і
об'єктивне розслідування відомої справи стосовно судноплавної
компанії "Бласко".
Не є таємницею високий рівень корумпованості судових органів,
достатньо згадати лише фальсифікацію тисяч судових рішень, на
підставі яких реєструвалися ввезені в Україну автомобілі
іноземного виробництва.
Слід констатувати, що і керівництво Верховної Ради України не
вживає реальних заходів щодо подолання корупційних явищ у стінах
парламенту. До цього часу не виконані вимоги закону про
недопустимість суміщення народними депутатами України своїх посад
з іншими видами діяльності, внаслідок чого окремі депутати
продовжують фактично очолювати підприємницькі структури, навчальні
заклади, працювати на державній службі, що і є одним з яскравих
проявів корупції.
Не дано також належної оцінки фактам зловживань та
корупційних дій в Апараті Верховної Ради України, зокрема вчиненим
при розподілі житла.
Першопричиною такого стану справ слід визнати те, що за
десять років існування незалежної української держави не вдалося
досягти реального функціонування в Україні загальновизнаних у
світі державно-правових принципів - верховенства права, найвищої
пріоритетності прав і свобод людини у порівнянні з будь-якими
іншими цінностями, реального розподілу влад (зокрема і перш за все
незалежності судової влади), відповідальності влади перед людиною
і громадянином.
Саме ці принципи забезпечують демократичність влади, її
змінюваність та повну підконтрольність народу, а їх відсутність
обов'язково веде до зростання корумпованості влади аж до повного
захоплення останньої корумпованими злочинними елементами. За таких
умов крім розмов про подолання корупції нічого позитивного
відбуватися не може - корупціонери не можуть реально боротися самі
з собою.
Не сприяє позитивним зрушенням у питанні подолання корупції і
нечіткість законодавчих визначень самого цього поняття. Виходячи з
міжнародних нормативних актів під корупцією розуміються безумовно
кримінально-карані діяння, що являють собою набагато більшу
ступінь суспільної небезпеки, аніж просто окремі факти
хабарництва, підкупу чиновників чи зловживання владою. Це ціла
система зрощення високопосадовців з кримінальним світом, яка діє
на користь останнього і на шкоду всьому суспільству. А в нашому
національному законодавстві корупція як кримінально-правове явище
навіть не згадується. Разом з тим у чинному Законі України "Про
боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) йдеться лише про
адміністративну відповідальність за корупційні дії.
Такий підхід явно принижує суспільну небезпеку корупції як
політико-правового явища і, як показує практика застосування
вищезазначеного Закону, дезорієнтує не тільки громадськість, але й
правоохоронні органи, націлюючи останні на гонитву за цифрою
складених "протоколів про корупцію". Настав уже час для серйозного
перегляду багатьох положень діючого антикорупційного законодавства
відповідно до джерел міжнародного права.
На підставі викладеного Верховна Рада України
п о с т а н о в л я є:
1. Визнати, що рівень корупції в державі досяг надзвичайно
високого рівня і реально загрожує конституційним основам
державного ладу в Україні. Заходи по боротьбі з цим потворним
політико-юридичним явищем є недостатніми, некваліфікованими і
мають, в основному, імітаційний характер.
2. Здійснити необхідні організаційно-правові заходи
відповідно до розділу XIII Конституції України ( 254к/96-ВР ) по
підготовці змін до Конституції України та діючого антикорупційного
законодавства з тим, щоб з прийняттям цих змін реальним чином
зміцнити засади парламентаризму, розподілу влад та дієвого
народовладдя в державі, тобто конституційно підірвати грунт для
існування і розвитку корупції в Україні.
3. Зобов'язати керівників парламенту в строк до 1 серпня
2001 року звернутися в установленому порядку до суду у питанні
припинення повноважень народних депутатів України, які не
виконують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими
видами діяльності.
4. Звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією
розглянути до 1 січня 2002 року на окремому засіданні звіти
керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади
щодо виконання законів України "Про державну службу" ( 3723-12 )
та "Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ). Під персональну
відповідальність керівників міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади забезпечити неухильне виконання вимог цих законів
з метою запобігання втягуванню державних службовців у вчинення
правопорушень. Постійно здійснювати заходи щодо оздоровлення
управлінського апарату. Своєчасно реагувати на повідомлення
громадян та засобів масової інформації про незаконні дії
працівників державних органів, давати їм принципову оцінку.
5. Запропонувати Кабінету Міністрів України провести до
1 жовтня 2001 року в органах виконавчої влади атестацію державних
службовців. За результатами атестації розглянути питання щодо
звільнення з посад державних службовців, які порушують
законодавство. Поставити також питання перед Урядом України про
розробку і внесення на розгляд Верховної Ради України
законопроекту, який би передбачав для державних службовців I-III
категорій та прирівняних до них осіб обов'язок підтвердити
законність походження їхніх та членів їх сімей майна і доходів. У
разі неможливості з їх боку це зробити - застосувати до них
люстрацію щодо неможливості зайняття ними відповідних посад.
( Пункт 6 виключено на підставі Постанови ВР N 2772-III
( 2772-14 ) від 15.11.2001 )
7. Комітетам Верховної Ради України з питань боротьби з
організованою злочинністю і корупцією та з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності підготувати і внести у
жовтні 2001 року на розгляд Верховної Ради України проект нової
редакції Закону України "Про боротьбу з корупцією", проекти
законів України про Національне бюро розслідувань та про
затвердження Національної програми боротьби з корупцією.
8. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань боротьби з організованою
злочинністю і корупцією.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. Київ, 5 липня 2001 року
N 2612-III