КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 23 квітня 2003 р. N 231-р
Київ
Про схвалення Концепції розвитку
санаторно-курортної галузі
1. Схвалити Концепцію розвитку санаторно-курортної галузі, що
додається.
2. МОЗ разом з Мінфіном, Мінекономіки, Мінекоресурсів, Фондом
державного майна, Держтурадміністрацією, Держбудом, Держкоземом,
Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Національною академією
наук і Академією медичних наук розробити проект Державної програми
розвитку санаторно-курортної галузі на 2005-2015 роки та подати
його до 1 червня 2004 р. на розгляд Кабінетові Міністрів України.
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 28
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 23 квітня 2003 р. N 231-р
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку санаторно-курортної галузі
1. Проблема
Ця Концепція спрямована на реалізацію положень Конституції
України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Про курорти" ( 2026-14 )
та інших нормативно-правових актів з питань санаторно-курортної
галузі.
Основні проблеми розвитку санаторно-курортної галузі в
Україні зумовлені:
відсутністю досконалого економічного механізму її діяльності;
незабезпеченням комплексного розвитку курортних територій;
зношеністю основних фондів;
практичною відсутністю інвестицій;
неефективним маркетингом;
низьким рівнем менеджменту;
неналежним обслуговуванням у санаторно-курортних закладах.
Реалізація державної політики у сфері діяльності курортів
повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної
соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних
заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і
зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я
населення всіх вікових груп, насамперед дітей та жінок
репродуктивного віку.
Стратегічною метою державної політики у сфері діяльності
курортів є створення умов для поліпшення стану здоров'я,
продовження тривалості життя та періоду активного довголіття
населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування
та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентноспроможного на
світовому ринку курортного комплексу.
Реформування санаторно-курортної галузі повинне базуватися, з
одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів
відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні
доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих
послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого -
на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних
закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими
закладами.
Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі
є здійснення заходів щодо оголошення курортів державного та
місцевого значення, задоволення попиту населення на конкретні види
санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту,
збереження та раціонального використання природних лікувальних
ресурсів, підвищення рентабельності санаторно-курортних закладів,
а також подолання існуючих на сьогодні проблем санаторно-курортної
галузі.
2. Істотні фактори
Оцінка потенціалу природно-лікувальних ресурсів дає підстави
розраховувати, що Україна має перспективу пожвавлення
санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній
потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і
туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн.
Використання природних лікувальних ресурсів. Розвиток
санаторно-курортних послуг тісно пов'язаний з раціональним
використанням природних територій курортів, які мають мінеральні
та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та
озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови,
сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування,
медичної реабілітації та профілактики захворювань. З метою
розв'язання зазначених завдань необхідно провести
медико-біологічну оцінку якості природних лікувальних ресурсів, а
також еколого-економічну оцінку природних територій курортів як
складової частини національного багатства країни для:
формування ринку природних лікувальних ресурсів;
реалізації платного природокористування;
порівняння ефективності рекреаційного та нерекреаційного
використання території курорту;
залучення інвестицій тощо.
Більшість курортів має гідромінеральну базу на підставі
затверджених запасів. Втім існує значна кількість
санаторно-курортних закладів, які використовують природні
лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися
геологорозвідувальні роботи. З метою оцінки та затвердження
запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних
закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з
незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні
роботи та провести пошуки інших гідромінеральних ресурсів для
розширення профілактичних та лікувальних послуг.
Нерівномірний розподіл водовідбору за ділянками і технічна
недосконалість свердловин призводять до нераціонального
використання мінеральних вод на окремих родовищах.
Відбувається і протилежний процес, коли для вивчення родовищ
мінеральних вод та затвердження запасів щодо них витрачено значні
кошти, а родовища використовуються не в повному обсязі.
Значна частина родовищ мінеральних вод експлуатується лише
для промислового розливу у пляшки. Необхідно вирішити питання щодо
обмеження використання пластикової тари для розливу мінеральної
води. Деякі фасовані мінеральні води доцільно використовувати в
санаторно-курортних закладах місцевостей, або у закладах
практичної охорони здоров'я регіонів, де згідно з медичним
зонуванням існує необхідність їх вживання та профілактичного
застосування за нозологічними показниками (наприклад у зонах
радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Оцінка сучасного використання мінеральних вод, лікувальних
грязей, інших природних лікувальних ресурсів може бути проведена
на підставі моніторингу цих корисних копалин. Результати
досліджень дадуть змогу створити кадастр природних лікувальних
ресурсів. Це, у свою чергу, буде базисним матеріалом опрацювання
прогнозних оцінок перспективності природних лікувальних ресурсів.
Інфраструктура курортів. Розвиток інфраструктури курортів
(транспорт, зв'язок, комунальне господарство) потребує розв'язання
територіальних, соціально-економічних, екологічних проблем і
завдань, які пов'язані з розподілом і визначенням пріоритетних
напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками
шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань
розміщення курортного, житлового, соціального,
інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва,
відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення
природного середовища курортів.
Розвиток виробництва на курортних територіях призвів до
виникнення на них індустріальних зон. Надмірна концентрація у
деяких місцевостях санаторно-курортних закладів, велика питома
вага промислового та сільськогосподарського виробництва,
інтенсивний рух автотранспорту на загальному фоні недосконалої
інфраструктури (водо- та теплопостачання, енергозабезпечення,
комунальне господарство, транспорт), низький рівень комфортності
оздоровниць створюють надмірне антропогенне навантаження, знижують
престижність курортів та ставлять під загрозу існування сировинної
бази найбільш популярних курортів.
Паливно-енергетичні ресурси. Розвиток курортів багато в чому
залежить від витрат на паливно-енергетичні ресурси, збереження
яких є предметом державної політики. Залежно від умов розвитку
більшість курортів не має традиційних джерел енергії. Тому виникає
необхідність ширшого впровадження на курортних територіях
нетрадиційних видів енергетики. Передбачається ліквідація
енергетичного дефіциту курортів за рахунок застосування
енергозберігаючих технологій, відтворюваних і нетрадиційних джерел
енергії, встановлення лічильників обліку тепла, гарячої та
холодної води, газу. Це в свою чергу сприятиме підвищенню якості
екологічного стану курортів.
Водозабезпечення курортів. Розвиток і поетапне становлення
курортів, конкурентоспроможних на світовому ринку, неможливий за
існуючого режиму водопостачання. Для розв'язання проблем
водозабезпечення необхідно здійснити комплекс таких заходів:
реконструкція існуючих і будівництво нових об'єктів
водогосподарського комплексу;
впровадження сучасних технологій очищення води та залучення
додаткових джерел водопостачання;
ремонт та реконструкція існуючих аварійних мереж
водопостачання і водовідводу, створення системи автоматизації та
диспетчеризації водопостачання курортних об'єктів незалежно від
форми власності та підпорядкування;
розвідування нових запасів підземних вод для питного
водопостачання та раціональне використання існуючих місцевих
джерел;
створення замкнутих систем водозабезпечення як частини
безвідходних технологій;
реконструкція існуючих та будівництво нових каналізаційних
споруд.
Створення нормативної бази. Для сталого функціонування
курорту необхідне створення відповідної нормативної бази, яка
складається із системи стандартів та інших нормативних документів,
моніторингу ресурсного потенціалу та нормативно-правових актів.
3. Альтернативи
Збереження екологічної системи курортів залежить від
раціонального використання рекреаційних ресурсів з урахуванням їх
унікальності та вразливості. У той же час, на даному етапі
економічні механізми відтворення ресурсного потенціалу достатньою
мірою не розроблені. Проблема гарантованості справляння податків з
об'єктів курортно-рекреаційного і туристичного комплексу є
нагальною для всіх курортних міст і районів.
Одним із важливих аспектів діяльності курортів повинно стати
запровадження обов'язкового страхування відповідальності
санаторно-курортних закладів за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю
чи майну громадян під час санаторно-курортного лікування, а також
екологічного страхування для компенсації шкоди, заподіяної на
природних територіях курортів та об'єктах природних лікувальних
ресурсів унаслідок надзвичайних ситуацій, техногенного та
природного характеру.
Комплексне оновлення інфраструктури та економічне відтворення
виробничого потенціалу курортно-рекреаційного комплексу може бути
здійснено лише за рахунок залучення масштабних інвестицій (як
внутрішніх, так і зовнішніх). Для прибуткових санаторно-курортних
закладів модернізація може бути здійснена за рахунок використання
власних накопичень (прибуток, амортизаційні відрахування). Проте
обсяг цих накопичень не забезпечує покриття навіть мінімальних
потреб економічного простого відтворення.
З метою виходу на новий рівень відносин слід:
створити економічні умови та нормативно-правову базу для
забезпечення відтворення виробничо-економічного потенціалу
курортів та їх природних лікувальних ресурсів;
розробити та впровадити комплекс заходів з метою залучення
інвестицій для розвитку курортів;
забезпечити поступову прозору приватизацію оздоровчих та
санаторно-курортних закладів (крім спеціалізованих санаторіїв), у
першу чергу нерентабельних та тих, що перебувають в оренді;
удосконалити організацію діяльності санаторно-курортних
закладів, спрямовану на зменшення витрат з їх утримання та
здешевлення вартості путівок.
З метою залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій
планується:
здійснення резервування рекреаційних територій для реалізації
масштабних інвестиційних проектів;
широке проведення тендерів та надання земельних ділянок під
забудову об'єктами рекреації з пайовою участю щодо розвитку
інженерної та загальнокурортної інфраструктури;
подальше розширення асортименту послуг, що надаються на
курортах;
збільшення кількості діючих госпрозрахункових медичних
центрів, які надаватимуть платні послуги;
поетапне виведення з експлуатації та реорганізація
нерентабельних і тимчасових баз відпочинку шляхом введення
стандартів рекреаційних умов;
проведення приватизації оздоровчих та санаторно-курортних
закладів (крім спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу
нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів
незавершеного будівництва.
Збільшення місткості, створення комфортності
санаторно-курортних закладів позитивно впливатиме на економічне
становище населення регіону, де розташована курортна територія,
підвищення зайнятості населення, прискорення розвитку інженерної
та соціальної інфраструктури.
Для забезпечення процесу приватизації оздоровчих та
санаторно-курортних закладів необхідно застосовувати чіткі
механізми визначення ринкової вартості об'єктів згідно із
законодавчими та нормативно-правовими актами з питань оцінки.
Доцільно розглянути соціально-економічні наслідки запровадження
акціонування та корпоратизації на територіях державних
санаторно-курортних закладів, наприклад, на базі об'єктів
незавершеного будівництва, виведених з експлуатації корпусів,
невикористаних площ з визначенням державної частки акцій та
збереження контрольного пакета за державою.
З метою захисту майнових інтересів держави необхідно провести
інвентаризацію санаторно-курортних закладів незалежно від форми
власності та підпорядкування, їх земельних ділянок, переглянути
умови змін власника державних закладів на відповідність
законодавству.
4. Оптимальний варіант
Прийняття Концепції сприятиме:
створенню правових, економічних та управлінських механізмів
реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров'я та
відпочинок;
забезпеченню доступності та ефективності санаторно-курортного
лікування та відпочинку широких верств населення;
формуванню ринкових платних послуг у санаторно-курортній
галузі, діяльності санаторно-курортних та оздоровчих закладів
незалежно від форми власності та підпорядкування;
зберіганню, раціональному використовуванню і відтворюванню
цінних природних лікувальних ресурсів;
розвитку інженерної інфраструктури курортів;
організації ефективного управління курортами;
підтримці високого і сталого кон'юнктурного попиту на
санаторно-курортні та оздоровчі послуги;
удосконаленню інвестиційної політики в санаторно-курортній
галузі;
збереженню кадрового потенціалу, модернізації матеріальної,
наукової, лікувальної і природної бази санаторно-курортної галузі;
визначенню принципів надання санаторно-курортних та
туристичних послуг закладами курортно-рекреаційного комплексу на
рівні світових стандартів.
5. Впровадження
Планується створення оптимальної системи надання доступного
та ефективного санаторно-курортного лікування і відпочинку для
широких верств населення відповідно до гарантованого рівня
медико-санітарної допомоги, забезпечення потреб громадян України
та іноземців курортно-рекреаційними послугами на рівні світових
стандартів, а також екологічно збалансованого і ефективного
природокористування.
З цією метою необхідно здійснити реструктуризацію
санаторно-курортної галузі на основі науково обгрунтованих потреб
населення у різних видах відновлювального лікування, медичної
реабілітації та оздоровлення, упорядкування мережі
санаторно-курортних закладів.
Метою реформування санаторно-курортної галузі є:
реалізація проектів комплексного розвитку курортів;
створення конкурентоспроможного на внутрішньому та
зовнішньому ринку санаторно-курортного продукту;
забезпечення функціонування мережі санаторно-курортних
закладів для лікування та оздоровлення громадян, у тому числі і
тих, які відповідно до законодавства України мають право на
безоплатне або пільгове курортне лікування та оздоровлення;
упорядкування мережі оздоровчих і санаторно-курортних
закладів;
раціональне використання ліжкового фонду на основі
вдосконалення ресурсно-нормативної бази санаторно-курортних
закладів, стандартів діагностики та лікування, диференційованих
підходів до строків санаторно-курортного лікування, впровадження
сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій;
поліпшення якості послуг з розміщення, санаторно-курортних та
інших послуг у курортно-рекреаційних закладах.
Для досягнення цієї мети необхідно здійснити комплекс таких
заходів:
екологічне обгрунтування навантаження на природні ресурси;
створення і впровадження державних кадастрів природних
територій курортів та природних лікувальних ресурсів, ведення їх
моніторингу:
створення системи заохочення інвестицій у модернізацію та
будівництво закладів санаторно-курортної та туристичної галузей;
переорієнтація охорони здоров'я на профілактику захворювань,
медичну реабілітацію та відновлювальне лікування;
проведення роботи, пов'язаної із забезпеченням оголошення
курортів державного значення;
запровадження ефективної системи фінансування
санаторно-курортної галузі;
розвиток видобутку мінеральних вод, лікувальних грязей та
інших природних лікувальних ресурсів за умов їх раціонального
використання;
створення механізмів комплексного розвитку курортів;
поетапна приватизація оздоровчих та санаторно-курортних
закладів (за винятком спеціалізованих санаторіїв), у першу чергу
нерентабельних та тих, що перебувають в оренді, а також об'єктів
незавершеного будівництва;
розширення мережі територій оздоровчого та рекреаційного
призначення;
розроблення цільових програм розвитку санаторно-курортної
галузі, в тому числі інфраструктури розміщення відпочиваючих;
удосконалення порядку акредитації санаторно-курортних
закладів;
поліпшення якості надання санаторно-курортних, оздоровчих та
туристичних послуг;
створення доступного за ціною оздоровчого продукту;
дотримання уніфікованих державних стандартних методик у
галузі лікування та медичної реабілітації на курортах;
координація діяльності санаторно-курортних та оздоровчих
закладів незалежно від форми власності та підпорядкування;
санітарне очищення курортів;
здійснення протиерозійних і протизсувних заходів та
інженерного захисту морського узбережжя курортів;
впровадження економічно обгрунтованих нормативів плати за
користування природними лікувальними ресурсами;
запровадження диференційованого підходу до організації
розміщення відпочиваючих та їх санаторно-курортного лікування;
забезпечення повної інформованості громадян України та
іноземців про курортно-рекреаційні можливості України, поліпшення
стратегії маркетингу та просування санаторно-курортних послуг на
внутрішньому і зовнішньому ринку, у тому числі шляхом адаптації
маркетингових стратегій до сучасної практики надання
санаторно-оздоровчих послуг;
створення дієвої системи організації дитячого і молодіжного
відпочинку та оздоровлення.
Провідну роль у формуванні державної політики у
санаторно-курортній галузі повинен відігравати спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань
діяльності курортів. Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації.
Водночас передбачається збереження управлінської вертикалі
для забезпечення проведення державної політики у сфері діяльності
курортів, контролю за дотриманням державних нормативів та єдиних
галузевих норм.
У зв'язку з цим необхідно чітко розмежувати повноваження
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з
питань діяльності курортів, інших центральних та місцевих органів
виконавчої влади.
Створення єдиної системи управління санаторно-курортної
галузі має забезпечити перегляд критеріїв та умов акредитації
санаторно-курортних закладів, які на даний час відображають якість
роботи кабінетів або відділень фізіотерапії
лікувально-профілактичного закладу, але не стосуються рівня
лікування у санаторно-курортних закладах. Необхідно створити
Головну комісію державної акредитації санаторно-курортних
(оздоровчих) закладів при Державному департаменті з питань
діяльності курортів центрального органу виконавчої влади з питань
охорони здоров'я.
У процесі реформування санаторно-курортної галузі досягнення
науки вбачаються рушійною силою, що забезпечує всебічне
обгрунтування необхідності перебудови галузі, визначення
прогнозних потреб населення у санаторно-курортному лікуванні,
медичній реабілітації та оздоровленні, а також розроблення заходів
щодо їх поліпшення.