Згідно зі ст. З Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в такому разі с останній день відпустки.
Тобто роботодавець за бажанням працівника в разі звільнення останнього зобов'язаний надати невикористану відпустку як за частину робочого року, в якому працівник звільняється, на дату звільнення, так і за попередні відпрацьовані роки. У разі звільнення за порушення трудової дисципліни працівник не має права на використання відпустки перед звільненням.
Згідно з п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з унесеним до неї записом про звільнення, тобто в даному випадку — в останній день відпустки.
Якщо працівник не бажає скористатися правом використати відпустку в разі звільнення, відповідно до ст. 24 Закону "Про відпустки" йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Законодавством не встановлено термін давності, після якого втрачається право на щорічні відпустки, а також на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на такі відпустки за кілька попередніх років, у разі звільнення йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток за відповідні роки.
Згідно з п. 2 постанови Верховної Ради від 15.11.1996 року № 505/96-ВР "Про порядок введення в дію Закону "Про відпустки" із змінами, внесеними Законом від 18.11.2000 року № 2073 "Про внесення змін до Закону України "Про відпустки", працівникам, які до набрання чинності цим Законом користувалися відпусткою більшої загальної тривалості, ніж визначено відповідно до законів та інших нормативно-правових актів, зберігається відпустка раніше встановленої загальної тривалості на весь час їхньої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації на посадах, професіях,' роботах, що давало їм право на цю відпустку, та за наявності умов, за яких вона надавалася. Витрати, пов'язані із збереженням загальної тривалості щорічної відпустки, покриваються за рахунок коштів, передбачених частиною першою ст. 23 цього Закону.
Таким чином, якщо працівник, який користувався до набрання чинності Законом "Про відпустки" відпусткою більшої тривалості, не змінив місця роботи, посади, професії, не змінилися умови, за якими відпустка надавалася, він має право на використання або збереженої відпустки, або відпустки, що надається згідно із Законом "Про відпустки".