Відповідно до пп. "е" п. 10 розділу ІІІ Положення про проведення перевірок цільового використання бюджетних асигнувань, передбачених для надання населенню субсидій та адресної соціальної допомоги, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Держані Іого комітету у справах сім'ї та молоді, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики, Державного комітету статистики від 21.07.1999 року № 119/167/96/114/175/266 справді повинні проводитися перевірки правильності нарахування, своєчасності перерахування та цільового використання відділами (управліннями) субсидій, управліннями соціального захисту населення коштів, передбачених на виплату житлових субсидій та на виплату соціальної допомоги. У ході перевірок аналізуються, зокрема, виконання рішень з припинення надання та стягнення надмір перерахованих коштів унаслідок подання громадянами документів з неправильними відомостями та виявлення помилок у розрахунок розміру призначеної соціальної допомоги.
Однак при відповідному аналізі необхідно враховувати, насамперед, положення постанови Кабінету Міністрів від 15.02.1994 року № 93 "Про перехід на нову систему плати за житло і комунальні послуги та до адресних субсидій цих витрат окремим категоріям громадян". Відповідно до п. 3 названого документа така система плати за житло і комунальні послуги поширюється: на громадян, які цього потребують і проживають у державному та громадському житловому фонді, щодо плати за користування житлом; на громадян, які проживають у приватизованому житловому фонді та фонді житлово-будівельних (житлових) кооперативів, щодо плати на утримання житла; на громадян, які проживають у житловому фонді незалежно від форм власності, щодо плати за послуги водо-, тепло-, газопостачання та водовідведення.
Крім того, потрібно враховувати норми Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.10.1995 року № 848 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. № 1050). Зокрема, відповідно до п. 2 названого урядового документа право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, у тому числі у гуртожитках, — на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів — на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності — на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Отже, як випливає з наведених нормативно-правових актів, які, власне, запроваджують механізм субсидування, право власності громадян на помешкання має другорядне значення при призначенні житлової субсидії, оскільки головним є факт проживання на певній житловій площі і сукупний дохід, який дає (або не дає) право на призначення адресної житлової субсидії громадянинові.
До того ж, п. 5 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі — Положення) визначає виключний перелік випадків, коли у наданні житлової субсидії може бути відмовлено. Із аналізу наведених у ньому випадків (у тому числі з урахуванням наступних змін) випливає, що поняття "сукупний дохіц" громадянина охоплює загальний майновий стан одержувача субсидії та членів його родини (близьких родичів), які проживають разом із ним.
Причиною неоднозначного розуміння положень нормативних актів у наведеній ситуації, очевидно, став п. 6 Положення, де вказано, що субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок. Адже, по суті, у цьому пункті ототожнюються власник (наймач) житла та особа, яка потребує призначення житлової субсидії і на яку відкривається безготівковий особовий рахунок. Причому немає чіткої вказівки, яким чином діяти, якщо ці особи не збігаються у одній, тобто власником є особа, яка не потребує субсидії, не отримує її та не проживає у відповідному помешканні.
Цю дилему було розв'язано у Методиці надання населенню житлових субсидій, затвердженій наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики, Міністерства енергетики, Державної акціонерної холдингової компанії "Укргаз" від 15.04.1998 року № 58/45/91/73/51/23/10-538, причому лише у редакції наказу Мінпраці та соцполіти-ки № 156/222/270/208/237/111 від 10.09.1999 року (далі — Методика).
У п. 3 Методики вказано, що в окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для палання субсидій, виходячи з конкретних обставин, відділами (управліннями) субсидій за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або комісій, які ними утворюються, субсидії можуть призначатися, зокрема, у разі звернення особи, яка прописана в жилому приміщенні (будинку), але не є уповноваженим власником (співвласником) житла, власником (співвласником) жилого приміщення.
Таким чином, реалізуючи положення документів Кабінету Міністрів про призначення адресних безготівкових житлових субсидій населенню, Міністерство праці та соціальної політики врегулювало вищеназваними змінами порушене питання. Щоправда, здійснило це також не зовсім послідовно, враховуючи зміст п. 10 Методики. Однак у наведеному випадку залишається ще один аспект, а саме: чи поширюються зазначені положення про звернення за призначенням субсидії осіб, які не є власниками житла, де вони проживають, на період до внесення відповідних змін у Методику? Щоб з'ясувати це питання необхідно знову повернутися до положень постанови Кабміну від 15.02.1994 року № 93 "Про перехід на нову систему плати за житло і комунальні послуги та до адресних субсидій цих витрат окремим категоріям громадян". Так, цим документом заплановано передбачити громадянам, середньомісячний сукупний дохід яких не перевищує визначений в установленому порядку розмір межі ма-лозабезпеченості, субсидію на покриття зазначених витрат у межах норм загальної площі забезпечення житлом і норм споживання послуг. Отже, основним принципом призначення субсидій з часу запровадження її механізмів є підтримання тих категорій громадян, які потребують захисту в умовах переходу до ринкових відносин у житлово-комунальному господарстві. Якщо розглядати наведену ситуацію з цієї позиції, то дії службовців відділу субсидій не можна назвати правомірними.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 18-19 (410-411) 9-16 травня 2003 р.