Торговельне підприємство реалізує оптом горілку, вина та
коньяки. Деякі контрагенти (оптовики) через нестачу коштів готові
розрахуватися з ним своєю продукцією - алкогольними напоями. Закон
N 1685-III установлює особливий порядок розрахунків у разі
здійснення бартеру: покупець підакцизної продукції повинен
акцизний збір та ПДВ сплатити коштами. Чи діє ця норма Закону в
наведеній ситуації?
(ПП "Мікос", м. Дніпропетровськ)
З 10.07.2000 р. Законом N 1685-III ( 1685-14 ) внесено зміни
та доповнення до ст. 14 Закону N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) та
встановлено особливий порядок розрахунків у разі здійснення
бартерних операцій з використанням алкогольних напоїв, а саме: при
продажу (інших видах відчуження) алкогольних напоїв у межах
бартерних (товарообмінних) операцій або інших операцій, що не
передбачають їх оплати в грошовій формі, у тому числі векселями чи
іншими видами боргових зобов'язань, покупець (отримувач) цих
напоїв зобов'язаний здійснити оплату суми акцизного збору,
включеного до їх ціни, а також ПДВ, нарахованого на таку ціну,
виключно у грошовій формі. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону
N 1685-III визначено, що інші нормативно-правові акти діють у
частині, що не суперечить норма цього Закону.
Відповідно до Закону N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) не
забороняється проведення бартерних операцій з горілкою та
лікеро-горілчаними виробами, виноробною продукцією та
виноматеріалами, але в розрахунках платника акцизного збору з
бюджетом та в розрахунках платника акцизного збору з покупцем
(отримувачем) зазначеної підакцизної продукції незалежно від виду
господарської операції акцизний збір має сплачуватися виключно
коштами.
У Законі N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) йдеться про обов'язковість
сплати виключно в грошовій формі лише суми акцизного збору як
складової частини ціни продукції, а також ПДВ, нарахованого на
таку ціну, в разі продажу цієї підакцизної продукції в межах
бартерних операцій. За умови, коли за частину ціни підакцизної
продукції покупець може розрахуватися товаром, а за іншу частину
(акциз + ПДВ) повинен перерахувати на рахунок продавця - платника
акцизного збору кошти, це не можна назвати повноцінним бартером,
визначення якого наведено у ст. 1 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ). Маємо змішану товарно-грошову господарську
операцію, або частковий бартер.
На виконання вимог Закону N 1685-III ( 1685-14 ) платник
акцизного збору повинен виконати зобов'язання перед бюджетом зі
сплати акцизного збору коштами, для чого йому потрібно отримати цю
суму акцизного збору в грошовій формі від покупця його продукції.
Українські виробники алкогольних напоїв обчислюють акцизний
збір виходячи з обсягів реалізації цих товарів (продукції) та
включають його до ціни таких товарів (продукції) за діючими на
момент реалізації покупцям ставками акцизного збору. Включення
акцизного збору до ціни алкогольних напоїв відбувається лише один
раз - на етапі продажу цих товарів (продукції) від їх виробника до
покупця. Чинним законодавством не визначено обов'язковість
виділення окремим рядком суми акцизного збору в розрахункових
(платіжних) документах про реалізовані алкогольні напої на відміну
від ПДВ. Законом N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) визначено порядок
нарахування ПДВ на всіх етапах продажу товарів (робіт, послуг),
який додається до ціни та в податкових накладних повинен
зазначатися окремою сумою. Тобто незалежно від того, хто здійснює
продаж алкогольних напоїв (виробник чи торговець), ПДВ повинен
бути перерахований покупцем виключно у грошовій формі на всіх
етапах продажу цих напоїв.
Щодо акцизного збору з алкогольних напоїв, то вимога ст. 14
Закону N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) щодо сплати акцизного збору з
алкогольних напоїв виключно грошима є обов'язковою лише в
розрахунках:
між виробниками алкогольних напоїв як платниками акцизного
збору і покупцями їх продукції;
між виробниками алкогольних напоїв і бюджетом.
Виходячи з викладеного та відповідно до ст. 17 Закону
N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ), платник акцизного збору, що відвантажує
підакцизну продукцію, несе відповідальність у розмірі вартості
відвантаженої продукції за сплату сум акцизного збору шляхом
взаємних заліків, зустрічних зобов'язань, векселями, в тому числі
казначейськими, та в інших формах, які не передбачають сплату сум
акцизного збору коштами.
Крім цього, постановою N 700 ( 700-2001-п ) затверджено
розміри мінімальних цін на горілку та лікеро-горілчані вироби, що
реалізуються в Україні підприємствами оптової та роздрібної
торгівлі, громадського харчування, підприємствами-виробниками
незалежно від форм власності та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності. Цією постановою регулюється граничний
нижній рівень ціни. Тобто незалежно від видів господарських
операцій розрахунки за горілку та лікеро-горілчані вироби на всіх
етапах реалізації можуть здійснюватися лише виходячи з таких
мінімальних цін. Звичайно, і в договорах (контрактах), якими
оформлюються господарські операції, оцінка цих товарів має
здійснюватися на базі мінімальних цін як початкових.
Відповідь підготовлено за сприяння начальника відділу
роз'яснення податкового законодавства в мережі Інтернет Головного
управління громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи
ДПА України Юрія ВІЛЬХОВОГО.