Чи може нині розмір  відшкодування  шкоди,  перерахований  на
коефіцієнти   зростання   тарифних   ставок  (посадових  окладів),
перевищувати середню заробітну плату,  що склалася на підприємстві
в працівника відповідної професії (посади)?
                             Ю.Аксьонов, м.Димитров Донецької обл.

     Розмір утраченого потерпілим заробітку на підставі абз.5 п.28
Правил   відшкодування   власником   підприємства,   установи    і
організації   або  уповноваженим  ним  органом  шкоди,  заподіяної
працівникові ушкодженням здоров'я,  пов'язаним  з  виконанням  ним
трудових  обов'язків,  затверджених  постановою Кабінету Міністрів
України від  23.06.93  р.  N  472  (  472-93-п  )  (зі  змінами  й
доповненнями від 18.07.94 р.  N 492 ( 492-94-п ), перераховували в
разі   підвищення   тарифних    ставок    (окладів)    працівників
госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно
до колективного договору.

     Тобто раніше  визначений  розмір  утраченого  заробітку  мали
перераховувати на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (окладів)
працівників   підприємства   в  разі  кожного  їхнього  зростання.
Перерахунок  робили  множенням  розміру  відшкодування  шкоди,  що
склався на  час  чергового  підвищення  тарифних ставок (посадових
окладів), на коефіцієнт фактичного підвищення.

     Після 24 жовтня 1997 р.,  тобто набрання чинності  постановою
Кабінету Міністрів України від 03.10.97 р.  N 1100 ( 1100-97-п  ),
якою внесено зміни й доповнення до Правил (  472-93-п  ),  у  разі
перерахунку  розміру  втраченого заробітку в зв'язку з підвищенням
тарифних ставок слід дотримуватися вимог нового абз.6 п.28. Згідно
з   цим   абзацом  перерахований  розмір  утраченого  заробітку  в
перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути
більшим  від  середньомісячного  заробітку відповідного працівника
(після підвищення тарифних ставок) за умови його  роботи  протягом
повного   календарного   місяця   або   в  перерахунку  на  повний
календарний місяць роботи.

     Перерахований розмір  утраченого  заробітку   порівнюють   із
середньомісячним  заробітком  відповідного  працівника,  до  якого
включається заробітна плата за той  місяць,  в  якому  підвищували
тарифні   ставки   (посадові   оклади)  за  відповідною  професією
(посадою), а також 1/12 річних винагород (за підсумками роботи  за
рік, вислугу років тощо) за попередній календарний рік.

     Однак у  всіх  випадках  перерахунку раніше визначений розмір
утраченого заробітку коригуванню в бік зменшення не підлягає  (п.9
Правил (  472-93-п  ),  тобто підприємство не має права зменшувати
розмір  утраченого  заробітку,  який  склався  на  час  підвищення
тарифних  ставок  (посадових  окладів),  навіть  у  разі,  коли  в
перерахунку  на   100%   втрати   працездатності   він   перевищує
середньомісячний   заробіток   відповідного   працівника.   Розмір
утраченого  заробітку  має  залишатися  без  змін   до   чергового
підвищення  тарифних  ставок  та  перегляду  його в зв'язку з цим,
ураховуючи при цьому вимоги абз.6 п.28 Правил.

     Приклад. Потерпілому,  якому  МСЕК  установлено  40%   втрати
професійної   працездатності,   власник  підприємства  відшкодовує
шкоду.  З 1 липня 2000 р. на підприємстві підвищили тарифні ставки
(посадові   оклади)   в   два   рази.  Середньомісячний  заробіток
відповідно до працівника за цей місяць (після підвищення  тарифних
ставок та окладів і з урахуванням 1/12 річних винагород) становить
400 грн.

     Варіант 1.  На  час  підвищення  тарифних  ставок   (окладів)
потерпілому  відшкодовують  шкоду в розмірі 60 грн.  Збільшений на
коефіцієнт підвищення тарифних ставок у два рази розмір утраченого
заробітку становитиме  120  грн.,  а в перерахунку на 100%  втрати
працездатності -  300 грн.  У такому разі вимоги абз.6 п.28 Правил
( 472-93-п ) не порушуються,  і потерпілому з 1 липня 2000 р. мали
виплачувати 120 грн.

     Варіант 2.  До 1 липня 2000 р.  потерпілому відшкодовували 90
грн.  Збільшений  в  два  рази розмір відшкодування - 180 грн.,  у
перерахунку на 100% втрати працездатності - 450 грн., що перевищує
середньомісячний заробіток  відповідного  працівника,  тому розмір
відшкодування за   вимогами   абз.6   п.28   Правил  (  472-93-п )
розраховується   із   середньомісячного   заробітку   відповідного
працівника, і він мав бути 160 грн. (40% від 400 грн.).

     Варіант 3.  Розмір утраченого заробітку до 1  липня  2000  р.
становив 180 грн.,  збільшений у два рази - 360,  у перерахунку на
100%  - 900 грн.  У цьому разі розмір відшкодування також має бути
160 грн.  (40%  від  400  грн.).  Однак  за  вимогами  п.9  Правил
( 472-93-п )  він  не  може  бути зменшений і тому залишається без
змін,  тобто 180 грн.,  до чергового  підвищення  тарифних  ставок
(окладів).

     В.ДАНИЛОВА заступник   начальника   відділу    контролю    за
додержанням   трудового   законодавства   Державного  департаменту
нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства  праці
та соціальної політики України.