Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових
справах і форми допомоги податкових органів
В останні десятиріччя активно розвивається процес переміщення
через кордони країн осіб, капіталів, товарів і послуг. І хоча цей
процес є дуже вигідним як для окремих осіб, так і країн загалом,
він розширив можливості ухилення від сплати податків. У цих умовах
усі країни докладають зусиль на міжнародному рівні у
двосторонньому чи багатосторонньому порядку для боротьби з
уникненням оподаткування та сплати податків.
Для цього потрібна координація зусиль між державами, надання
всіх форм адміністративної допомоги у справах, які стосуються
будь-яких податків, для забезпечення належного захисту прав
платників податків. Міжнародне співробітництво повинно відігравати
важливу роль у сприянні належному визначенню податкових
зобов'язань та в наданні платнику податків допомоги в забезпеченні
його прав, включаючи належний захист від дискримінації та
подвійного оподаткування.
Обмін інформацією між податковими службами різних країн має
дуже важливе значення для застосування податкових договорів і
забезпечення належного та швидкого застосування внутрішніх
податкових законів. Він допомагає податковим органам установити
факти, щодо яких застосовується міжнародний договір (так зване
положення про вузький обмін інформацією); надає відомості про
застосування внутрішніх податкових законів, навіть у тому випадку,
якщо мова не йде про застосування окремої статті міжнародного
договору. Таким чином, обмін допомагає запобігати податковим
ухиленням, що стає все важливішим із зростанням частки платників
податків, які мають іноземні джерела доходу та капіталу за
кордоном (так званий широкий обмін інформацією).
Обмін інформацією надає переваги і для платників податків,
оскільки сприяє належному застосуванню податкових договорів та
допомагає запобігти подвійному міжнародному оподаткуванню доходів
і капіталів. У більш широкому значенні ефективне використання
положень про обмін інформацією забезпечує обмеження можливостей
щодо ухилення від оподаткування платників, які займаються
міжнародними операціями.
Україна вже підписала низку двосторонніх договорів, у тому
числі про уникнення подвійного оподаткування та попередження
ухилень від сплати податків, про співробітництво податкових служб.
Нагальною потребою сьогодення є приєднання нашої країни до
Конвенції Ради Європи та Організації економічного співробітництва
та розвитку (ОЕСР) про взаємну адміністративну допомогу в
податкових справах ( 995_325 ) (далі - Конвенція), яку відкрито
для підписання 25 січня 1988 р. На сьогодні її членами є Бельгія,
Данія, Ісландія, Нідерланди, Норвегія, Польща, США, Фінляндія і
Швеція.
4 листопада 2002 р. своїм розпорядженням Президент України
Л.Д.Кучма уповноважив М.Я.Азарова підписати від імені України
зазначену Конвенцію ( 995_325 ).
Конвенція ( 995_325 ) передбачає, що сторони надають одна
одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога
може включати у відповідних випадках заходи, яких вживають судові
органи, та зокрема передбачає:
обмін інформацією, у тому числі одночасні податкові перевірки
та участь у податкових перевірках за кордоном;
допомогу у стягненні податків, включаючи заходи щодо
збереження суми податків;
вручення документів.
Зауважимо, що сторони надають адміністративну допомогу
незалежно від того, що відповідна особа є резидентом або
громадянином Сторони чи будь-якої іншої держави.
Конвенція ( 995_325 ) визначає види податків, на які
поширюється адміністративна допомога. Сторони після підписання
визначають перелік податків (відповідно до законодавства власної
країни) та повідомляють про це Генерального секретаря Ради Європи
чи Генерального секретаря ОЕСР, які є депозитаріями цієї
Конвенції. Якщо проаналізувати перелік податків, наведених у
Конвенції, та перелік податків, які сьогодні справляються в нашій
країні та визначено в Законі України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ), можна зробити висновок, що для України такими
податками є:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з
громадян);
плата (податок) за землю;
податок на додану вартість;
акцизний збір;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів;
збір на обов'язкове соціальне страхування
(загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
народженням та похованням; загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття);
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
податок на промисел;
фіксований сільськогосподарський податок;
єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва;
плата за торговий патент на деякі види підприємницької
діяльності;
податок з реклами;
комунальний податок;
збір за виграш на бігах на іподромі.
Сторони здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути
потрібною для:
установлення суми податку (збору), а також стягнення
податкової заборгованості та здійснення виконавчих заходів з метою
її стягнення;
притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення
кримінальної справи в судовому органі.
Термін "податкова заборгованість", що застосовується у
Конвенції ( 995_325 ) (будь-яка сума податку, а також пеня з неї,
адміністративні штрафи, пов'язані з нею, та витрати, здійснені у
зв'язку з її стягненням, які підлягають сплаті, але ще не
сплачені) відповідає терміну лподатковий борг (недоїмка)", що
застосовується в Законі України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (податкове зобов'язання (з урахуванням
штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків
або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене в
установлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання).
Конвенція ( 995_325 ) визначає такі форми допомоги щодо
обміну інформацією: обмін інформацією на прохання; автоматичний
обмін інформацією; спонтанний обмін інформацією; одночасні
податкові перевірки; податкові перевірки за кордоном.
Обмін інформацією на прохання (за запитом)
Переважно відбувається там, де компетентний орган однієї
країни ставить перед компетентним органом іншої країни конкретні
питання стосовно певної справи, конкретних осіб чи операцій.
Автоматичний обмін інформацією
Інформація, якою обмінюються автоматично, як правило, не
стосується певної справи. Це систематичне відправляння інформації
щодо певних статей доходу (процентів, дивідендів, роялті,
заробітної плати, пенсії тощо). Враховуючи масовий характер обміну
інформацією, держави, які домовляються, ставлять за мету
передавати інформацію у найефективніший спосіб. ОЕСР розробила
стандартну форму і формат для автоматичного обміну інформацією,
які виявили себе дуже корисними в удосконаленні обробки отриманої
інформації.
Спонтанний обмін інформацією
Інформація, що надається спонтанно, завжди буде більш
ефективною, ніж автоматичний обмін інформацією, оскільки вона
стосується особливостей, виявлених і відібраних податковим
службовцем держави, що постачає цю інформацію, в ході аудиту чи
розслідування. Інформація передається спонтанно в разі, якщо одна
з держав, що домовляються, отримує інформацію, яку вважає цікавою
для інших держав, і передає її спонтанно, без будь-якого запиту.
Компетентний орган однієї країни без попереднього прохання
надає відому йому інформацію у випадках, коли:
має підстави припускати, що на території іншої країни може
мати місце втрата податку;
платник податку отримує знижку чи звільнення від сплати
податку на території однієї країни, що може призвести до
збільшення суми податку чи до оподаткування на території іншої
країни;
підприємницькі операції між платником податку однієї країни
та платником податку іншої країни здійснюються через одну чи
більше країн таким чином, що це може призвести до зменшення суми
податку на території однієї чи іншої країни або на території обох
країн;
має підстави припускати, що суму податку може бути зменшено
внаслідок фіктивних переказів прибутку в межах об'єднань
підприємств;
інформація, надана першій країні іншою країною, дала змогу
першій країні зібрати інформацію, яка може бути корисною для
визначення суми податку на території іншої країни.
Ефективність цієї форми інформації залежатиме від
спроможності податкових інспекторів виявити в ході розслідування
інформацію, яка може зацікавити іноземну податкову службу. Ця
форма обміну потребує від податкових інспекторів проведення
додаткової роботи, проте без гарантії, що виявлений матеріал буде
корисним для податкових цілей.
Одночасні податкові перевірки
Одночасна податкова перевірка - це домовленість між
компетентними органами двох чи декількох країн перевірити
одночасно і незалежно, кожна на своїй території, податкові справи
платників податків з метою обміну будь-якою потрібною інформацією,
яку вони отримають у результаті таких дій. Існуюча різниця в
законодавчих обмеженнях держав-членів є основною перешкодою для
відбору справ. Такі перевірки особливо корисні для визначення
трансфертних цін і виявлення схем податкового ухилення,
пов'язаного з країнами, які надають податкові притулки.
Податкові перевірки за кордоном
Відвідування іноземних представників може бути корисним для
збору інформації. Проте воно повинно бути уповноважено іноземною
юрисдикцією, інакше це буде порушенням суверенності. Податкові
працівники, яких направляють до інших держав, повинні бути
уповноваженими представниками компетентних органів. Їх присутність
за кордоном може бути обумовлена різними обставинами. Це може бути
зроблено на прохання країни, яка збирає інформацію, якщо вона
вважає, що це сприятиме кращому розумінню запиту та збору
інформації, або з ініціативи податкової адміністрації, яка
запрошує, для зменшення свого робочого навантаження щодо збору
інформації.
Іншою формою допомоги Конвенція ( 995_325 ) визначає допомогу
у справлянні податків.
Перш ніж перейти до розгляду цієї форми допомоги, зауважимо,
що Україна вже має подібні положення щодо допомоги у справлянні
податків з деякими країнами Західної Європи, зокрема Данією
( 208_669 ), Нідерландами ( 528_654 ), Францією ( 250_001 ).
Наприклад, у Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про
уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових
ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24 жовтня 1995 р.
( 528_654 ) зазначено, що ці країни погодилися надавати одна одній
допомогу та підтримку з погляду на справляння згідно з
відповідними законами чи адміністративною практикою податків, на
які поширюється ця Конвенція ( 995_325 ), та будь-яких
прострочених платежів, процентів та витрат, що належать до
зазначених податків.
Повернемось до Конвенції ( 995_325 ) про взаємну
адміністративну допомогу в податкових справах.
Конвенція ( 995_325 ) визначила, що на прохання запитуючої
держави запитувана держава вживає необхідних заходів для стягнення
податкової заборгованості на користь першої держави, так якби цю
заборгованість було зроблено в запитуваній державі. При цьому таке
положення застосовується лише до податкової заборгованості, яка є
предметом документа, що дозволяє примусове стягнення
заборгованості в запитуючій державі, та, якщо відповідні Сторони
не домовилися про інше, яка не оспорюється (тобто вважається
узгодженою.
На прохання запитуючої держави запитувана держава з метою
стягнення суми податку вживає заходів для її збереження, навіть
якщо заборгованість оспорюється або ще не є предметом документа,
що дозволяє її примусове стягнення.
Конвенція ( 995_325 ) визначає перелік документів, які
потрібно подавати до прохання про стягнення податкової
заборгованості, та терміни стягнення заборгованості. Термін, після
завершення якого заборгованість не може примусово стягуватися,
регулюється законодавством країни, яка запитує про допомогу.
Конвенція встановлює максимальний граничний термін, після якого
країна, яку запитують, не зобов'язана виконувати прохання про
надання допомоги, - 15 років з дня прийняття документа, що
дозволяє примусове стягнення. Тут слід нагадати, що відповідно до
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у
самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути
стягнено податковим органом протягом наступних 1095 днів (трьох
років) від дня узгодження податкового зобов'язання. Але у
випадках, коли платіж стягується за рішенням суду, терміни
стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або
до визнання боргу безнадійним.
Стягнення податкової заборгованості відповідно до запиту про
допомогу не має відповідно до Конвенції ( 995_325 ) ніякого
переважного права перед стягненням заборгованості перед власною
країною, тобто виконується в загальному порядку.
Ще однією формою допомоги є вручення документів. Ця форма
відноситься до вручення на прохання запитуючої держави запитуваною
державою адресату документів, у тому числі документів, які
стосуються судових рішень, які стосуються податків, до яких
застосовується Конвенція ( 995_325 ). Вручення документів може
відбуватися відповідно до практики вручення таких чи подібних
документів у запитуваній державі або поштою.
Юрій ГЛАДУН, начальник управління міжнародних зв'язків ДПА
України