Особливості узгодження з органами ДПА України господарських
договорів, зокрема купівлі-продажу, комісії, якщо активи платника
податків перебувають у податковій заставі
З метою захисту бюджетних інтересів Законом України від
21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) визначено, що за
наявності у платника податків сум податкового боргу на будь-які
види активів такого боржника, які перебували у його власності
(повному господарському віданні) на момент непогашення, а також на
будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав
власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового
боргу, поширюється право податкової застави.
Згідно із пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження своїми активами,
за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом, серед яких:
продаж, інші види відчуження або оренда (лізинг) нерухомого
та рухомого майна, майнових чи немайнових прав;
використання об'єктів нерухомого і рухомого майна, майнових
чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи
портфельних інвестицій, а також цінних паперів, які засвідчують
відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення
вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення
депозитів або надання кредитів;
ліквідація об'єктів нерухомого або рухомого майна.
Не може обмежуватись використання у підприємницькій
діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за
умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької) майна,
майнових та немайнових прав, тобто готової продукції, товарів і
товарних запасів, робіт та послуг за кошти за їх звичайними
цінами, а також у деяких незалежних від власного бажання
обставинах, а саме: у разі ліквідації об'єктів нерухомого та
рухомого майна внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних
обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
Продаж майна (рухомого чи нерухомого) у господарському
обороті здійснюється на підставі договорів купівлі-продажу, які
укладаються, як правило, між двома суб'єктами підприємницької
діяльності, отже органи державної влади України не можуть
втручатися у фінансово-господарську діяльність підприємств,
обмежуючи її, крім визначених законом випадків.
Згідно з договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)
зобов'язується передати майно у власність іншій стороні (покупцю),
а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну
грошову суму. Такий вид окремих зобов'язань регулюється главою 20
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ).
Останнім часом все частіше угоди купівлі-продажу виступають
предметом договору комісії.
Відповідно до глави 35 Цивільного кодексу України ( 1540-06 )
за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за
дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну
або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. За природою
договору комісії майно, що надійшло комісіонеру від комітента, є
власністю останнього.
Цілком закономірним наслідком укладання будь-якого договору є
виконання всіх його умов по суті.
Безпосереднє виконання таких цивільно-правових договорів, як
купівлі-продажу або комісії передбачає відчуження майна боржника,
в результаті чого право власності на нього може перейти до інших
осіб.
Проведення таких операцій з активами підприємства-боржника
може становити загрозу захищеності бюджету від можливого
непогашення ним податкового боргу, у зв'язку з чим Законом
N 2181-III ( 2181-14 ) передбачено ряд запобіжних заходів, одним з
яких є узгодження операцій з активами, що перебувають у податковій
заставі.
Підпунктом 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону N 2181-III ( 2181-14 )
визначено відповідні права та обов'язки платника податків, який
має податковий борг, та податкового керуючого щодо узгодження
операцій з активами, що перебувають у податковій заставі.
У разі виникнення необхідності проведення будь-якої з
операцій, які підлягають узгодженню, платник податків повинен
звернутися до представника органу державної податкової служби -
податкового керуючого за місцем реєстрації такого платника
податків із відповідним письмовим запитом.
Податковий керуючий, у свою чергу, повинен розглянути
звернення і, проаналізувавши пояснення платника податків щодо
змісту операції та фінансово-економічних наслідків її проведення,
винести або позитивне рішення, або видати припис про заборону
здійснення відповідних цивільно-правових операцій. Такий припис
повинен затвердити керівник відповідного податкового органу.
У разі коли за висновками податкового керуючого цінові умови
та/або форми розрахунку за такою цивільно-правовою операцією
призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або
у повному обсязі погасити податковий борг, відповідний припис
розглядається як заборона проведення таких операцій.
Водночас зазначимо, що Закон N 2181-III ( 2181-14 )
установлює єдиний порядок погашення зобов'язань (стягнення
податкового боргу) юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Таким чином, укладання договорів купівлі-продажу, комісії
щодо рухомого чи нерухомого майна передбачає обов'язкове
узгодження таких операцій з органами державної податкової служби.
Ярослава МОРОЗ, головний державний податковий інспектор
відділу розробки методики процедур стягнення податкового боргу ДПА
України