Чи повинні  сплачувати  земельний  податок  заклади освіти за
земельні ділянки під базами відпочинку,  що перебувають на балансі
цих   закладів,   якщо  ці  заклади  отримують  певний  дохід  від
реалізації путівок у літній  період  для  оздоровлення  студентів,
викладачів  та  їх  сімей та якщо вони частково використовуються в
літній  період  для  відпочинку  інших  громадян,  які  не   мають
відношення до цих закладів?
                                             ДПА у Волинській обл.

     Згідно зі ст.  12 Закону N 2535-XII ( 2535-12  )  від  сплати
земельного податку звільнено заклади, установи та організації, які
повністю  утримуються  за  рахунок  бюджету,  вітчизняні   заклади
культури,  науки, освіти, охорони здоров'я, із санаторно-курортних
організацій  -   лише   спеціалізовані   санаторії   України   для
реабілітації хворих згідно зі списком,  затвердженим Міністерством
охорони здоров'я України.

     Відповідно до  частини  третьої  ст.  12  Закону  N  2535-XII
( 2535-12  )  від сплати земельного податку також звільнено дитячі
санаторно-курортні та оздоровчі  заклади  України  без  зазначення
підпорядкованості.  Однак при оподаткуванні цих закладів у 2003 р.
слід  враховувати  ст.  55  Закону  N  380-IV  (  380-15  ),  якою
встановлено,  що  в  2003  р.  звільнення  від земельного податку,
передбачене п.  3 (в частині щодо дитячих  санаторно-курортних  та
оздоровчих закладів   України)   частини   першої  ст.  12  Закону
N 2535-XII,  здійснюється на рівні 50 відсотків діючих  ставок  на
відповідних територіях.

     Законом N  2535-XII  (  2535-12  ) не надано пільги зі сплати
земельного податку за земельні  ділянки  під  будинками  і  базами
відпочинку,    туристичними   базами   та   туристсько-оздоровчими
таборами.

     Це підтверджується  й  тим,  що  відповідно  до  наказу N 377
( z0788-98 ),  який визначає положення щодо заповнення  державного
земельного кадастру, дані якого згідно зі ст. 13 Закону N 2535-XII
( 2535-12 ) є підставою для нарахування земельного  податку,  бази
відпочинку  обліковуються як землекористувачі земель рекреаційного
призначення (рядок 86), а не як заклади науки чи освіти.

     Крім того, Законом N 2535-XII ( 2535-12 ) не встановлено умов
оплати за землю із сезонним використанням,  оскільки відповідно до
Закону  N  2535-XII  юридичні  особи  самостійно  обчислюють  суму
земельного податку і щороку до  1  лютого  подають  розрахунок  до
відповідних   органів   державної   податкової  служби  за  місцем
знаходження земельної ділянки з розбивкою річної  суми  земельного
податку рівними частками за місяцями.

     Враховуючи викладене,  а  також  те,  що оподаткування земель
здійснюється залежно від умов надання та  цільового  використання,
заклади  науки,  освіти  за земельні ділянки під базами відпочинку
повинні сплачувати земельний податок відповідно до  вимог  чинного
законодавства України.

     Володимир ГОРОХОВ, начальник відділу моніторингу застосування
нормативно-правових актів управління місцевих,  ресурсних, рентних
та неподаткових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб
ДПА   України,   Віктор  ФІНАШКО,  головний  державний  податковий
ревізор-інспектор Департаменту оподаткування  юридичних  осіб  ДПА
України.

 "Вісник податкової служби України", 17, травень 2003 р.