Селищна рада передає в  оренду  земельні  ділянки  громадянам
України, підприємствам тощо. Відповідно до яких законодавчих актів
селищна  рада  має  право  самостійно  розробляти  Положення   про
визначення  рівня орендної плати за земельні ділянки,  розташовані
за межами населеного пункту, грошову оцінку яких не проведено?
                   Зуєвська селищна рада, с. Зуєвка, Донецька обл.

     Відносини, пов'язані  з  орендою  землі,  регулюються Законом
N 161-XIV ( 161-14 ),  згідно з яким (ст. 5) орендодавцями землі в
Україні можуть виступати сільські,  селищні,  міські, районні ради
та власники землі.

     При цьому слід зазначити, що орендодавцями землі в Україні до
законодавчого   розмежування   земель   державної   і  комунальної
власності, виходячи із вимог зазначеного  Закону  (  161-14  )  та
Земельного кодексу України ( 2768-14 ), є:
     за землями,  які перебувають у приватній власності, - фізичні
та юридичні особи, у власності яких перебувають ці ділянки;
     за землями в межах населених пунктів,  крім земель, переданих
у приватну власність, - відповідно сільські, селищні, міські ради;
     за землями за межами населених пунктів  -  відповідні  органи
виконавчої влади.

     Згідно зі ст.  83 Кодексу ( 2768-14 ) землі,  які належать на
праві  власності  територіальним  громадам  сіл,  селищ,  міст,  є
комунальною  власністю.  У  комунальній  власності перебувають усі
землі  в  межах  населених  пунктів,  крім  земель  приватної   та
державної  власності,  а  також земельні ділянки за їх межами,  на
яких розташовані об'єкти комунальної власності.

     У разі якщо орендодавцем землі  виступає  відповідна  місцева
рада,  орендар,  уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно
сплачує до бюджету орендну плату за землю. Орендна плата за землю,
як з  юридичних осіб,  так і з фізичних осіб надходить до місцевих
бюджетів.

     Відповідно до статей 19 та 20 Закону N  161-XIV  (  161-14  )
розмір,   форма   і   умови   внесення  орендної  плати  за  землю
встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.  Орендна  плата
за  земельні  ділянки,  що перебувають у державній або комунальній
власності,  не може бути меншою за розмір земельного  податку,  що
встановлюється Законом  N  2535-XII  (  2535-12  )  і справляється
виключно у грошовій формі.

     Пунктом 3 ст.  21 Закону N 161-XIV ( 161-14 ) встановлено, що
у разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного
податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати,
якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

     Виходячи з наведеного, процедуру встановлення нижчого розміру
орендної  плати  за  землі,  які  перебувають  у   державній   або
комунальній власності,   чітко   визначено   Законом   N   161-XIV
( 161-14 ),  проте граничного її розміру  чинне  законодавство  не
встановлює, тому у межах своєї компетенції при укладенні договорів
оренди відповідні ради можуть своїм рішенням встановлювати  розмір
річної  орендної  плати  за  земельні  ділянки  в  межах населених
пунктів,  а за їх межами  -  відповідні  органи  виконавчої  влади
незалежно  від того,  проведено чи не проведено грошову оцінку цих
земель, керуючись при цьому вимогами законів України "Про плату за
землю" (  2535-12 ),  "Про оренду землі" ( 161-14 ),  "Про місцеве
самоврядування в Україні" (  280/97-ВР  )  та  Земельного  кодексу
України ( 2768-14 ).

     Володимир ГОРОХОВ, начальник відділу моніторингу застосування
нормативно-правових актів управління місцевих,  ресурсних, рентних
та неподаткових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб
ДПА  України,  Віктор  ФІНАШКО,  головний   державний   податковий
ревізор-інспектор  Департаменту  оподаткування  юридичних осіб ДПА
України.

 "Вісник податкової служби України", 17, травень 2003 р.