До жовтня 2001 р. державне підприємство мало кілька
структурних підрозділів без права юридичної особи (знаходилися на
відстані понад 200 км), котрі за наказом дирекції підприємства
було ліквідовано, а всіх працівників звільнено, крім двох жінок,
котрі перебували у відпустці для догляду за дитиною до досягнення
нею трьох років. У квітні 2002 р. за рішенням власника
підприємства державне підприємство ліквідовано. Тому 3 грудня
2002 р. працівників було повідомлено наказом про наступне
вивільнення через ліквідацію. Відповідно до ст. 184 КЗпП України
жінок, котрі мають дітей віком до трьох років, може бути звільнено
у випадку повної ліквідації підприємства з обов'язковим
працевлаштуванням. Чи можна вважати, що обов'язкове
працевлаштування таких жінок покладається на центр зайнятості за
місцем їхнього проживання, котрий у визначений законодавством
термін попереджено про вивільнення працівників через ліквідацію
підприємства?
Т.Лапчук, м. Рівне
Згідно з частиною 3 ст. 184 КЗпП України ( 322-08 )
звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох
років (до шести років - частина шоста ст. 179), одиноких матерів
за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, з
ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається,
крім випадків повної ліквідації підприємства, установи,
організації, коли допускається звільнення з обов'язковим
працевлаштуванням. Обов'язок працевлаштування цієї категорії
працівників покладено на підприємства, установи, організації, що
ліквідуються. Невиконання цього обов'язку підприємством тягне
юридичну відповідальність. Але якщо звільнення цієї категорії
працівників усе-таки відбулося через ліквідацію підприємства, вони
можуть звернутися за сприянням у працевлаштуванні до центру
зайнятості за місцем постійного проживання.
П.ВАСИЛЕНКО, заступник директора Державного центру
зайнятості.