Єдиний податок для суб’єктів підприємницької діяльності
запроваджено з 1 січня 1999 р. Указом № 727/98 з метою
подальшої реалізації державної політики розвитку та
підтримки малого підприємництва, ефективного використання
його можливостей у розвитку національної економіки.
За спрощеною системою оподаткування, обліку i звітності
на визначених умовах можуть працювати як юридичні, так
i фізичні особи.
Фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності,
які використовують найману працю не більше як десять
осіб, включаючи членів сім’ї, а також за умови, що обсяг
виручки, отриманої від підприємницької діяльності, не
перевищує за рік 500 тис. грн., мають право перейти
на сплату єдиного податку.
На спрощену систему оподаткування не можуть перейти
фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності,
на яких поширюється дія Закону № 98/96-ВР в частині
придбання спеціального патенту, а також ті, які здійснюють
торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами,
пально-мастильними матеріалами i здійснюють діяльність
у сфері грального бізнесу.
Підприємець самостійно визначає, чи вправі він перейти
на спрощену систему оподаткування, обліку i звітності
та який спосіб оподаткування йому прийнятний.
Таким чином, платники єдиного податку:
мають деякі переваги порівняно зі звичайною системою
оподаткування, зокрема фізичні особи — платники єдиного
податку можуть не застосовувати електронні контрольно-касові
апарати при розрахунках із споживачами;
звільняються від сплати не лише прибуткового податку,
а й ряду інших податків, зборів та обов’язкових платежів,
що значно спрощує порядок проведення розрахунків із
бюджетом i державними цільовими фондами;
не є платниками ПДВ, тому вони мають право не реєструватися
як платники ПДВ.
Платникам єдиного податку i працівникам, що перебувають
з ними у трудових відносинах, немає необхідності «прив’язуватися»
до ринків як платникам фіксованого прибуткового податку.
Поряд із торговельною діяльністю реальним стало здійснення
й інших видів діяльності: надання послуг, виробничої
діяльності на умовах сплати єдиного податку.
Указ № 727/98, а також новий Порядок видачі Свідоцтва
про сплату єдиного податку, затверджений ДПА України
(наказ № 599), дещо розширили переваги i права платників
єдиного податку.
Приватні підприємці, виходячи зі своїх фінансових можливостей,
можуть сплачувати єдиний податок не лише за квартал,
півріччя, рік, а й щомісяця. Набагато спрощено ведення
Книги обліку доходів i витрат (форма № 10), у якій підприємці
в обов’язковому порядку заповнюють лише чотири графи:
«Період обліку», «Витрати на виробництво продукції»,
«Сума виручки (доходу)», «Чистий дохід». Значно скорочено
щоквартальний звіт, який містить лише дані про обсяг
виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та дані
про сплату єдиного податку.
Спрощено процедуру i порядок реєстрації платника єдиного
податку. Однією з нових особливостей Указу № 727/98
є те, що приватні підприємці можуть перейти на сплату
єдиного податку не лише з початку року, як це було раніше,
а з початку будь-якого кварталу. Підприємець може відмовитися
бути платником єдиного податку i перейти на звичайну
систему оподаткування не лише з початку наступного календарного
року, а також і з початку будь-якого кварталу.
Щодо ставок єдиного податку, то слід зазначити, що вони
встановлюються місцевими органами влади за місцем державної
реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності залежно
від виду діяльності i не можуть становити менше ніж
20 грн. i понад 200 грн. за календарний місяць.
Якщо приватний підприємець здійснює декілька видів діяльності,
для яких установлено різні ставки єдиного податку, він
придбаває одне Свідоцтво i сплачує єдиний податок за
цими видами діяльності за більшою ставкою.
Приклад. Підприємець здійснює продаж продовольчих товарів
i надає послуги. Для цих видів діяльності встановлено
різні ставки єдиного податку, наприклад 100 грн. i 120
грн. на місяць. У цьому випадку в заяві він зазначає
два види діяльності, але сплачує єдиний податок за ставкою
у розмірі 120 грн. на місяць i одержує одне Свідоцтво
про сплату єдиного податку.
Якщо платник єдиного податку використовує працю найманих
працівників, включаючи членів сім’ї, ставка єдиного
податку для нього збільшується на 50% за кожну особу.
Підприємець, що сплачує єдиний податок, звільняється
від зобов’язань нарахування, відрахування i перерахування
коштів до державних цільових фондів, а також зборів,
пов’язаних із виплатою заробітної плати працівникам,
які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи
членів його сім’ї.
Як має діяти підприємець, якщо він вирішив стати платником
єдиного податку?
До ухвалення рішення підприємцю необхідно визначитися,
чи має він відповідно до Указу № 727/98 право перейти
на сплату єдиного податку. Якщо таке право є, підприємець
подає до податкової інспекції за місцем державної реєстрації
письмову заяву не пізніше ніж за 15 днів до початку
кварталу, з якого він вирішив перейти на спрощену систему
оподаткування, обліку i звітності. У заяві зазначаються
ідентифікаційний номер, види діяльності та місце, де
ця діяльність здійснюватиметься, обсяг виручки за календарний
рік, число найманих працівників, їх поіменний склад
із зазначенням ідентифікаційних номерів Державного реєстру
фізичних осіб — платників податків.
Якщо суб’єкта підприємницької діяльності було зареєстровано
як платника ПДВ, разом із заявою він подає Свідоцтво
про реєстрацію платника податку на додану вартість разом
із раніше завіреними копіями i пред’являє квитанцію
або платіжне доручення про сплату єдиного податку не
менше ніж за календарний місяць.
Обов’язковою умовою переходу на єдиний податок є повна
сплата всіх установлених податків i обов’язкових платежів,
за якими настав термін сплати на дату подання заяви.
Державна податкова інспекція після подання заяви суб’єктом
підприємницької діяльності i за наявності платіжного
доручення (квитанції) про сплату єдиного податку зобов’язана
безкоштовно видати Свідоцтво про сплату єдиного податку
або надати письмову мотивовану відмову.
У разі відмови у видачі Свідоцтва про сплату єдиного
податку раніше сплачені суми єдиного податку повертаються
підприємцю органом держказначейства або за заявою зараховуються
у рахунок платежів прибуткового податку майбутнього
періоду.
Якщо суб’єкт підприємницької діяльності здійснює діяльність
не самостійно, а із залученням найманих осіб, включаючи
членів своєї сім’ї, тоді на кожного з цих громадян видається
Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку.
Довідка видається на кожного працівника безпосередньо
підприємцю — платнику єдиного податку на підставі його
заяви i платіжного документа, що підтверджує сплату
єдиного податку.
Наприклад, у підприємця у трудових відносинах перебувають
чотири особи, а ставку єдиного податку для його виду
діяльності встановлено у розмірі 100 грн., тому її збільшено
на 50 грн. за кожного працівника. Усього за місяць підприємцю
необхідно сплатити як платнику єдиного податку 300 грн.
У Довідці зазначаються ідентифікаційний номер, прізвище,
ім’я, по батькові фізичної особи, яка перебуває у трудових
відносинах із підприємцем, прізвище, ім’я, по батькові
та ідентифікаційний номер підприємця, реквізити Свідоцтва
про сплату єдиного податку, термін дії Довідки, місце
i вид діяльності.
Свідоцтво про сплату єдиного податку або Довідка мають
знаходитися на робочому місці підприємця або його найманого
працівника i пред’являтися за вимогою відповідних контролюючих
органів. Довідка або Свідоцтво про сплату єдиного податку
дійсні за наявності паспорта чи відповідного документа,
що підтверджує особу.
Свідоцтво про сплату єдиного податку або Довідка не
можуть передаватися іншим особам, не зазначеним у них.
Після закінчення терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного
податку воно повертається разом з усіма довідками в
п’ятиденний термін до органу податкової служби, який
його видав.
У разі припинення підприємницької діяльності громадянин
зобов’язаний подати в п’ятиденний термін заяву про це
та здати Свідоцтво про сплату єдиного податку i всі
довідки.
Отже, підприємець може сплачувати єдиний податок як
за квартал, півріччя, рік, так i щомісяця. У разі щомісячної
сплати єдиного податку його сплата здійснюється не пізніше
20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася
попередня сплата. Тобто до 20 грудня він сплачує за
січень, до 20 січня він сплачує за лютий i т. д.
Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва про сплату
єдиного податку відповідною місцевою радою збільшуються
або зменшуються ставки єдиного податку, то перерахунок
сум платежів за період, за який здійснено оплату, не
провадиться.