• Прибутковий податок та платник єдиного податку


 
 

Однією з найважливіших переваг спрощеної системи оподаткування є те, що платники єдиного податку не повинні сплачувати цілий ряд загальнодержавних податків i зборів. Розглянемо детальніше особливості справляння, відрахування i перерахування до бюджету прибуткового податку.
Платником єдиного податку є фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, а не особи, які перебувають з ним у трудових відносинах i отримують від цього суб’єкта за виконані роботи відповідну винагороду, яка не може розцінюватись як дохід від здійснення підприємницької діяльності.
Указом № 727/98 (ст. 6) від сплати податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку) звільняється безпосередньо платник єдиного податку, тобто фізична особа — суб’єкт малого підприємництва, а не громадяни, які перебувають з платником єдиного податку у трудових відносинах.
Згідно з Декретом № 13-92, яким регулюється обкладання прибутковим податком доходів громадян, нарахування, утримання i перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати (статті 9, 12, 14, 19), а змін щодо платників єдиного податку до цих статей не внесено.
Платник єдиного податку не звільняється від обов’язку нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету прибутковий податок з громадян у разі виплати заробітної плати найманим працівникам, включаючи членів сім’ї платника, а також подавати за встановленою формою відповідні відомості до органів державної податкової служби про нараховані та виплачені суми доходів i суму утриманого з них податку.
Порядок оподаткування доходів, що одержуються громадянами протягом року, викладено у відповідних розділах Декрету № 13-92 та Інструкції № 12.
Доходи, одержані громадянами за місцем основної роботи, оподатковуються у складі місячного сукупного оподатковуваного доходу у джерела їх виплати за прогресивною шкалою ставок оподаткування, встановленою Указом № 1082/95. При обчисленні податку з доходів громадян не за місцем основної роботи доходи оподатковуються у джерела їх виплати за ставкою 20 відсотків без виключення встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян i надання пільг щодо прибуткового податку.
Отже:
фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов’язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів сім’ї платника єдиного податку;
платник єдиного податку не звільняється від обов’язку нарахування, утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян з доходів, які виплачуються найманим працівникам, включаючи членів сім’ї платника, та подання відомостей про нараховані та виплачені їм доходи i суми утриманого податку до органів державної податкової служби;
доходи платника єдиного податку, отримані ним від здійснення підприємницької діяльності, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу в разі, якщо вони оподатковуються за єдиним податком, а сплачена сума єдиного податку є остаточною i не включається до перерахунку його загальних податкових зобов’язань.

Ірина ПЕТРУСЕНКО,
економіст-аналітик «Вісника»

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 20 травень 2003 року