Платник єдиного податку здійснює один вид діяльності і має
найманих працівників, які допомагають здійснювати підприємницьку
діяльність у різних містах (у межах України). Яку ставку єдиного
податку він повинен сплачувати і чи повинен утримувати прибутковий
податок та інші збори з доходів найманих осіб (пенсіонера, особи,
яка працює за сумісництвом)?
Указом N 727/98 ( 727/98 ) право встановлювати ставки єдиного
податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
надано місцевим радам.
Згідно зі ст. 2 Указу ( 727/98 ) ставка єдиного податку для
суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється
місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому
розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на
місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності (з
використанням найманої праці, включаючи членів його сім'ї, ставка
єдиного податку, встановлена місцевою радою для самостійного
здійснення підприємницької діяльності, збільшується на
50 відсотків за кожну особу) незалежно від того, здійснює такий
суб'єкт, у тому числі за участю найманих осіб, підприємницьку
діяльність на всій території України чи лише за місцем державної
реєстрації. Указ не встановлює будь-якого територіального
обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності платником
єдиного податку (лише за місцем державної реєстрації чи в іншому
територіальному районі (місці) України).
Протягом календарного року ставки єдиного податку на той чи
інший вид діяльності місцеві ради можуть переглядати (збільшувати
або зменшувати) або за своїми рішеннями скасовувати.
Статтею 2 Указу ( 727/98 ) встановлено, що суб'єкт
підприємницької діяльності - фізична особа, який сплачує єдиний
податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та
перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з
виплатою заробітної плати працівникам, включаючи членів його
сім'ї, які перебувають з ним у трудових відносинах, тобто
звільняється від обов'язку нарахування збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне
страхування (в тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості
населення) саме на суму фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників та перерахування до відповідних державних цільових
фондів.
Згідно зі ст. 6 Указу N 727/98 ( 727/98 ) безпосередньо
платник єдиного податку - фізична особа також звільняється від
сплати збору на обов'язкове соціальне страхування та збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, а також від сплати
податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян),
з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької
діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Разом з тим фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності - платники єдиного податку не звільняються від
покладеного на них обов'язку нарахування (утримання,
перерахування) прибуткового податку і вищезазначених зборів до
цільових фондів із сум заробітної плати (винагороди), що
виплачується ними найманим працівникам, включаючи членів їх сімей,
оскільки в такому випадку платниками прибуткового податку і
зазначених зборів є вже не фізичні особи - суб'єкти
підприємницької діяльності, а безпосередньо працівники, які
перебувають з ними у трудових відносинах, включаючи членів їх
сімей.
Зінаїда МОРОЗ, заступник директора Департаменту оподаткування
фізичних осіб ДПА України.