Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник
податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації,
та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі
— запасів) на складах, у незавершеному виробництві та
залишках готової продукції, витрати на придбання та
поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються
до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком
тих, що отримані безкоштовно).
Водночас цим пунктом встановлено, що у разі коли балансова
вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує
їх балансову вартість на початок того самого звітного
періоду, різниця включається до складу валових доходів
платника податку в такому звітному періоді.
У разі якщо балансова вартість таких запасів на кінець
звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на
початок того самого звітного періоду, різниця включається
до складу валових витрат платника податку у такому звітному
періоді.
Щодо порядку ведення податкового обліку приросту (убутку)
балансової вартості запасів за методом ФІФО, якщо платник
податку до 01.01.2003 р. здійснював оцінку убутку запасів
за методом середньозваженої собівартості, то абзацом
восьмим п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено,
що у разі убутку запасів оцінка їх вартості здійснюється
за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО)
або за методом ідентифікованої вартості відповідної
одиниці запасів, що визначається платником податку згідно
з відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського
обліку. Застосовані платником податку методи обліку
вартості запасів не можуть змінюватися протягом звітного
податкового року.
Водночас п. 16 ПБО 9 встановлено, що при відпуску запасів
у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється
за одним з таких методів:
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої собівартості;
собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);
собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу.
Згідно з п. 17 ПБО 9 запаси, які відпускаються, та послуги,
що виконуються для спеціальних замовлень i проектів,
а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються
за ідентифікованою собівартістю.
Відповідно до п. 19 ПБО 9 оцінка запасів за методом
ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються
у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство
(відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси,
які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше
вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом
надходжень запасів.
Враховуючи вищезазначене, починаючи з 01.01.2003 р.
використання в податковому обліку приросту (убутку)
балансової вартості запасів методів оцінки вибуття запасів
інших, ніж ФІФО та ідентифікованої собівартості, не
дозволено.