Податковий орган в особі податкового керуючого має право
самостійно приймати рішення про опис активів платника
податків, які перебувають у податковій заставі, у разі
якщо такий платник самостійно не визначив перелік та
черговість своїх активів, які підлягатимуть продажу
з метою погашення податкового боргу протягом 30 календарних
днів з моменту вручення другої податкової вимоги, а
також якщо звичайна вартість активів, визначених платником
заздалегідь, нижче суми податкового боргу. Податковий
керуючий повинен визначити перелік активів боржника
для продажу виходячи з принципів збереження цілісності
майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна
вартість таких активів не перевищує двократного розміру
податкового боргу.
Якщо платник податків не згоден з рішенням податкового
керуючого, він може оскаржити його в порядку, визначеному
Законом № 2181-III для оскарження рішень податкового
органу про визначення суми податкового зобов’язання
або податкового боргу (пп. 10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону
№ 2181-III). У такому разі продаж активів боржника відповідно
до рішення податкового органу протягом строку оскарження
не здійснюється.
Отже, податковий орган має право реалізувати активи
платника податків без його згоди, якщо платник вчасно
в межах апеляційної процедури не скористався можливістю
оскарження рішення податкового органу про визначення
складу активів, які підлягають продажу.