Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону 2181-III
право податкової застави поширюється на будь-які види
активів платника податків, які перебували в його власності
(повному господарському віданні) у день виникнення такого
права, а також на будь-які інші активи, на які платник
податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту
погашення його податкових зобов’язань або податкового
боргу.
До активів платника податків відносяться кошти, матеріальні
та нематеріальні цінності, що належать юридичній або
фізичній особі за правом власності або повного господарського
відання.
Водночас платник податків, активи якого перебувають
у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому
узгодженню з податковим органом, зокрема продажу, інших
видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та
рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком
майна, майнових та немайнових прав, що використовуються
у підприємницькій діяльності платника податків (інших
видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються
до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів
i товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами,
не меншими за звичайні.
Отже, повернення внесків до статутного фонду здійснюється
за рахунок зменшення суми активів, які перебувають у
податковій заставі (не передбачається i надходження
коштів за такі активи), тому така операція повинна обов’язково
узгоджуватися з податковими органами.