Договір доручення:
укладення та виконання
Ми часто укладаємо договори доручення. Іноді це викликано
тим, що повірений має більше можливостей, аніж довіритель, а
інколи - доцільністю доручення вчинення тих чи тих юридичних дій
іншій особі.
За своєю правовою природою він є договором про
представництво, за яким одна особа зобов'язана діяти від імені і
за рахунок іншої особи: "За договором доручення одна сторона
(повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок іншої
сторони (довірителя) певні юридичні дії" (ст. 386 ЦК України
( 1540-06 ), п.1 ст. 1000 нового ЦК України ( 435-15 ).
Юридичні дії, виконані представником, створюють, змінюють,
припиняють цивільні права та обов'язки довірителя.
Обов'язкові умови договору доручення
Договір доручення укладається в простій письмовій формі.
Для того, щоб він вважався укладеним, сторонам необхідно
зазначити в ньому всі істотні умови, передбачені для цього виду
договорів. Це правило іноді порушують. І як наслідок - визнання
судом договору неукладеним і неможливість отримати винагороду за
ним.
Істотною умовою договору доручення є юридичні дії, тобто ті
дії, які спричиняють виникнення, зміну або припинення прав та
обов'язків довірителя.
Таким чином, для того щоб уникнути визнання договору
неукладеним, сторонам обов'язково треба конкретизувати ті дії, які
повірений виконуватиме від імені й за рахунок довірителя. Слід не
допускати вживання у договорі фраз на кшталт "повірений укладає
від імені й за рахунок довірителя угоди" без позначення угод, які
укладає повірений, та інших подібних до неї.
У ст.1003 нового ЦК України ( 435-15 ) зазначено, що в
договорі доручення або у виданій довіреності мають бути чітко
визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Вони
мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Оплата доручення
У разі коли договором або законом передбачено плату
повіреному за виконання доручення, довіритель зобов'язаний
оплатити виконану повіреним роботу (ст.387 ЦК України ( 1540-06 ),
п.1 ст.1002 нового ЦК України ( 435-15 ). У чинному ЦК України
( 1540-06 ) існує архаїчна норма, згідно з якою громадяни не
можуть отримувати винагороду за виконання договору доручення, крім
випадків, прямо передбачених законом. Ця норма, звичайно, не
потрапила до нового ЦК України ( 435-15 ).
У проекті ЦК України, крім усього іншого, є нововведення, що
стосується оплати робіт повіреного, якщо в договорі не встановлено
її розмір або порядок виплати. У цьому випадку повірений все-таки
зможе претендувати на винагороду. При цьому її має бути виплачено
після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі
послуги. На наш погляд, ці положення застосовуватимуться лише
тоді, коли сторони обумовлять, що повіреному виплачується
винагорода, але не зазначать її розмір або передбачать розмір
винагороди, але не визначать порядок її виплати. У разі коли
сторони не встановлять, що довіритель виплачує повіреному
винагороду, ці норми не застосовуватимуться.
Інші умови договору доручення
Сторони можуть обумовити в договорі виняткове право
повіреного на вчинення від імені й за рахунок довірителя всіх або
частини юридичних дій, передбачених договором, а також визначити
територію, в межах якої воно є дійсним. У договорі доручення може
бути встановлено строк, протягом якого повірений може діяти від
імені довірителя, а також строк дійсності виняткового права. Про
таку можливість прямо зазначено в ст. 1000-1001 нового ЦК України
( 435-15 ). Однак і зараз, до набрання чинності новим ЦК України,
сторони можуть домовитися в договорі про викладені умови.
Права, обов'язки та повноваження повіреного
Повірений зобов'язаний вчинити юридично значущі дії
відповідно до повноважень, наданих йому довірителем, а також
вказівок довірителя. Ця вимога міститься в ст.388 ЦК України
( 1540-06 ). У частині першій ст.1004 нового ЦК України ( 435-15 )
зазначено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії згідно з
переліком юридичних дій, визначених у договорі доручення або в
довіреності, виданій довірителем.
Якщо угода укладається повіреним з перевищенням повноважень,
то вона створює, змінює і припиняє права та обов'язки для
довірителя за умови її подальшого схвалення ним. У разі
несхвалення угоди правові наслідки її виникають тільки у
повіреного.
У випадку перевищення повноважень повіреним, особа з якою він
уклав угоду (що її не схвалив довіритель), не має права вимагати
від довірителя як від особи, від імені якої діяв повірений, сплати
або внесення сум за договором, укладеним ним з повіреним.
Довіритель зобов'язаний сплачувати зазначені суми тільки тоді,
коли він схвалить таку угоду.
У разі коли угоду не схвалено, зобов'язання щодо сплати або
внесення сум за договором, укладеним повіреним, який діяв з
перевищенням повноважень, виникають у нього самого.
Схвалення угоди, укладеної з перевищенням повноважень, - це
право, а не обов'язок довірителя. І повірений не має права
вимагати цього. Схвалення створює наслідки не тільки на майбутнє,
а й має зворотну силу, як і тоді, коли б його було надано в момент
укладення угоди.
Як було сказано, повірений зобов'язаний виконати дане йому
доручення відповідно до вказівок довірителя, керуючись його
інтересами. Це правило є також невід'ємним для договору доручення.
Якщо під час виконання договору доручення виникає необхідність
відступити від вказівок довірителя, повірений має узгодити це з
довірителем і одержати нові письмові вказівки.
Однак повіреному дозволяється відступити від вказівок
довірителя без попереднього узгодження, якщо з огляду на обставини
справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не зміг
попередньо запитати довірителя або не одержав своєчасно відповіді
на свій запит. У цьому випадку він зобов'язаний повідомити
довірителя про допущені відступи як тільки це стане можливим
(ст.388 ЦК України ( 1540-06 ), п.1 ст.1004 нового ЦК України
( 435-15 ).
Таким чином, право відступити від вказівок довірителя з метою
забезпечення його інтересів виникає у повіреного тільки у двох
випадках:
1) коли такий відступ узгоджено з довірителем;
2) коли повірений не зміг повідомити довірителя або не
одержав відповіді на свій запит.
Якщо повірений відступить від вказівок довірителя, попередньо
не узгодивши такий відступ у разі, коли є змога його узгодити, або
якщо за відсутності такої можливості не повідомить його згодом про
допущені відступи, на повіреного може бути покладено обов'язок
відшкодувати збитки, заподіяні неналежним виконанням договору
доручення. Повірений також зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про
хід виконання доручення;
2) після виконання доручення без зволікання подати
довірителеві звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це
вимагається характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з
виконанням доручення.
Стаття 1006 нового ЦК України ( 435-15 ) дещо розширює
перелік обов'язків повіреного: він зобов'язаний після виконання
доручення або у разі припинення його до виконання негайно
повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився.
Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто.
Однак згідно зі ст.389 ЦК України ( 1540-06 ) він може передати
виконання доручення заступникові в таких випадках:
1) коли він уповноважений на це за договором;
2) коли примушений до цього силою обставини з метою захисту
інтересів довірителя.
Про передачу доручення повірений зобов'язаний негайно
повідомити довірителя. У цьому випадку він буде відповідати тільки
за вибір заступника. Це означає, що в разі виконання зазначених
вимог повірений не відповідатиме за дії заступника і на нього не
може бути покладено обов'язок відшкодовувати збитки, заподіяні
неналежним виконанням доручення заступником.
У разі коли повірений не повідомить довірителя про передачу
доручення, він відповідатиме за дії заступника як за свої власні,
у тому числі з можливістю покласти на нього обов'язок відшкодувати
довірителеві збитки, заподіяні цими діями.
Якщо заступник повіреного буде вказаний у договорі, то
повірений не буде відповідати ні за вибір заступника, ні за
вчинені ним дії.
Довіритель має право відхилити заступника у будь-який час.
У новому ЦК України ( 435-15 ) викладені положення щодо
заступника збережено (ст.1005 нового ЦК України).
Права та обов'язки довірителя
Довіритель зобов'язаний (ст.391 ЦК України ( 1540-06 ),
ст.1007 нового ЦК України ( 435-15 ):
1) негайно прийняти все виконане повіреним за договором;
2) сплатити повіреному винагороду, якщо її передбачено
договором;
3) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання
доручення;
4) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням
доручення.
Поряд із наведеними обов'язками довірителя у ст.1007 нового
ЦК України ( 435-15 ) передбачено видачу довіреності на вчинення
юридичних дій, встановлених договором доручення.
Необхідність видачі довіреності для виконання договору
доручення викликана самими умовами договору доручення. Однак
обов'язку довірителя видавати таку довіреність у чинному ЦК
України ( 1540-06 ) не встановлено, тому сторони можуть
передбачити це самі під час укладення договору.
Права довірителя кореспондують з обов'язками повіреного:
1) вимагати повідомлення відомостей про хід доручення;
2) вимагати надання звіту з доданням виправдувальних
документів після виконання доручення;
3) вимагати після виконання доручення або у разі припинення
договору до його виконання негайного повернення довіреності, строк
дії якої не закінчився;
4) вимагати передачі усього одержаного у зв'язку з виконанням
доручення.
Припинення договору доручення
Договір доручення припиняється внаслідок:
1) виконання договору;
2) зарахування зустрічних однорідних вимог повіреного і
довірителя, які вони мають щодо один одного;
3) поєднання боржника і кредитора в одній особі;
4) домовленості про заміну одного зобов'язання іншим між тими
ж самими особами;
5) неможливості виконання, спричиненої обставинами, за які
сторони не відповідають;
6) смерті громадянина чи ліквідації юридичної особи
повіреного або довірителя.
Існують додаткові підстави для припинення договору доручення,
які вирізняють його серед інших видів договорів. До них належать:
1) скасування договору доручення довірителем;
2) відмова від договору доручення повіреного;
3) смерть довірителя або повіреного, визнання будь-кого з них
недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.
Перераховані підстави припинення договору доручення
залишаться і після набрання чинності новим ЦК України ( 435-15 ),
де їх передбачено в главі 50 "Припинення зобов'язання" і в
ст.1008. При цьому з'являться такі загальногромадянські підстави
припинення зобов'язань, як припинення зобов'язань переданням
відступного і прощенням боргу.
Довіритель у договорі доручення може скасувати доручення, а
повірений має право відмовитися від нього у будь-який час. Сторони
не можуть встановити в договорі, що вони відмовляються від цього
права, оскільки така умова буде недійсною. Можливість відмови від
договору доручення в будь-який момент залишиться після набрання
чинності новим ЦК України ( 435-15 ), за винятком відмови від
договорів доручення, в яких повірений діє як комерційний
представник. Стосовно них встановлено дещо інакший порядок
скасування договору, про що йтиметься далі.
Для того, щоб уникнути припинення договору в будь-який момент
внаслідок відмови або скасування договору, сторонам рекомендується
укладати інші види договорів.
Треба сказати, що чинне законодавство містить норми, що
дозволяють деякою мірою захистити інтереси контрагента у разі
відмови від договору повіреним або скасування його довірителем.
Так, для забезпечення інтересів повіреного передбачається, що
доручення зберегло силу доти, поки повірений не дізнався або не
мав дізнатися про припинення доручення. Тобто у разі скасування
доручення довірителем до цього часу він вважається таким, що діяв
у межах договору доручення відповідно до повноважень, наданих ним,
а також має право на виплату винагороди до вказаного моменту.
У разі відмови повіреного від договору, якщо довіритель
позбавлений можливості замінити його або забезпечити свої інтереси
у будь-який інший спосіб, він зобов'язаний відшкодувати заподіяні
припиненням договору збитки. Обов'язок доведення зазначених
обставин, а також розміру заподіяних збитків покладається на
довірителя.
Право довірителя вимагати відшкодування збитків у випадку
відмови повіреного за умови, що довіритель позбавлений можливості
у будь-який інший спосіб забезпечити свої інтереси, регулюється
п.З ст.1009 нового ЦК України ( 435-15 ).
У разі смерті повіреного його спадкоємці зобов'язані
повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити
заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема,
зберегти майно і документи та передати їх довірителеві (ст.394 ЦК
України ( 1540-06 ), ст.1010 нового ЦК України ( 435-15 ). Такий
самий обов'язок покладено на ліквідатора юридичної особи, що була
повіреним.
Наслідки припинення договору доручення
У ст.393 ЦК України ( 1540-06 ) зазначено: якщо договір
доручення припинений до того, як доручення було виконане,
довіритель зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до
виконаної роботи, якщо винагороду передбачено договором, а також
відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не застосовується до
виконання повіреним доручення після того, як він дізнався або мав
дізнатися про припинення доручення.
Наведені наслідки припинення договору доручення аналогічно
викладено в п.1 ст.1009 нового ЦК України ( 435-15 ).
Слід сказати кілька слів про момент припинення доручення. Для
цього необхідно, насамперед, визначити, у який спосіб припинено
договір доручення. Якщо його скасовано однією із сторін, то
моментом припинення договору буде дата отримання повідомлення про
припинення його іншою стороною; якщо припинено внаслідок смерті
довірителя - то дата смерті. Щоправда, повірений може доводити, що
йому стало відомо про це пізніше ніж в день смерті. У разі
підтвердження цього факту договір доручення вважатиметься
припиненим у день, коли повірений дізнався про смерть довірителя.
У ст.1009 нового ЦК України ( 435-15 ), може, для усунення
неоднозначного розуміння права на відшкодування збитків однією
стороною в разі відмови іншої сторони від договору доручення
встановлено, що ні відмова довірителя, ні відмова повіреного не
дає права їх контрагенту на відшкодування збитків. Виняток
становить випадок, коли повірений відмовився за таких обставин, за
яких довіритель позбавлений можливості забезпечити свої інтереси,
про що згадувалося вище, і коли він діє як комерційний
представник.
Повірений, який діє як комерційний представник
Термін "комерційне представництво" є новим для українського
законодавства. Відповідно до ст.243 нового ЦК України ( 435-15 )
комерційний представник - це особа, яка постійно та самостійно
виступає представником при укладенні договорів у сфері
підприємницької діяльності. Його повноваження підтверджуються або
письмовим договором, або довіреністю. Проектом ЦК України
допускається комерційне представництво одночасно кількох сторін
правочину за їхньою згодою або у випадках, встановлених законом.
Повноваження повіреного, який діє як комерційний представник,
і відповідальність сторін за договором доручення, за яким
повірений діє як комерційний представник, дещо відрізняються від
повноваження і відповідальності за іншими договорами доручення.
Так, згідно з п.2 ст.1004 нового ЦК України ( 435-15 )
повіреному, який діє як комерційний представник, може бути надано
право відступати в інтересах довірителя від змісту доручення
(тобто від юридичних дій, викладених у договорі доручення або
довіреності) без попереднього запиту про це. Однак згодом
комерційний представник повинен у розумний строк повідомити
довірителя про допущені відступи від доручення. Сторони можуть
звільнити його від обов'язку повідомляти довірителеві про допущені
відступи або зазначити конкретні строки такого повідомлення.
Як уже було сказано, стосовно договорів доручення, за якими
повірений діє як комерційний представник, встановлено особливий
порядок скасування їх.
Відповідно до п.З ст.1008 нового ЦК України ( 435-15 ), якщо
повірений діятиме як підприємець, сторона, яка відмовляється від
договору, зобов'язана буде повідомити іншу сторону не пізніше як
за місяць до його припинення. Такий порядок застосовуватиметься у
разі відмови від договору і довірителя, і повіреного. При цьому
п.З ст.1008 нового ЦК України визначає, що сторони можуть
обумовити і триваліший строк.
Однак у випадку припинення - ліквідації юридичної особи, що є
комерційним представником, довіритель може відмовитися від
договору доручення без попереднього повідомлення повіреного.
Відмова довірителя за договором доручення, за яким повірений
діє як комерційний представник, а так само і відмова повіреного за
зазначеним договором, може бути підставою для покладення на них
обов'язку відшкодовувати збитки, заподіяні такою відмовою
протилежній стороні за договором.
Ганна УРУСОВА
"Бухгалтерія",
N 20 (539), 19.05.2003