Загальні риси всіх цінних паперів визначено у ст. 1
Закону № 1201-XII, а саме: цінні папери — це грошові
документи, що засвідчують право володіння або відносини
позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх
випустила, та їх власником i передбачають можливість
передачі грошових та інших прав, що випливають з цих
документів, іншим особам.
Відповідно до ст. 21 Закону № 1201-XII вексель визначено
як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання
векселедавця сплатити після настання строку визначену
суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
У податковому обліку пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону
№ 334/94-ВР визначено, що вексель використовується як
забезпечення або підтвердження заборгованості боржника
перед платником податку.
Статтею 4 Закону № 2374-III передбачено, що у разі видачі
(передачі) векселя згідно з договором припиняються грошові
зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають
грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Переказні
та прості векселі видаються лише для оформлення грошового
боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи,
надані послуги.
Відповідно до п. 4 ст. 14 Закону № 2374-III нормативно-правові
акти та інші законодавчі акти про векселі можуть застосовуватись
у частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки для цілей оподаткування використовуються поняття,
визначені Законом № 2374-III, то i застосування норм
Закону № 334/94-ВР, зокрема пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7,
здійснюється з урахуванням норм Закону № 2374-III.