Відповідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону № 334/94-ВР
постійні представництва нерезидентів, які отримують
доходи з джерел їх походження з України або виконують
агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів
або їх засновників, є платниками податку на прибуток.
Пунктом 16.11 ст. 16 зазначеного Закону передбачено,
що нерезиденти, які здійснюють діяльність на території
України через постійне представництво, ведуть бухгалтерський
облік та звітність згідно з законодавством України,
щокварталу подають податковим органам за місцезнаходженням
постійного представництва декларацію про прибуток, одержаний
із джерел в Україні, а також розрахунок нарахованого
податку на прибуток за формою, встановленою центральним
податковим органом.
Порядок складання податковим органом розрахунку оподатковуваного
прибутку та податку на прибуток постійного представництва
визначено розділом третім Порядку складання розрахунку
податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність
на території України через постійне представництво.
Згідно з п. 3.1 розділу третього цього Порядку розрахунок
оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного
представництва, що здійснюється податковим органом (за
формою додатка 2 до Порядку), застосовується у разі
неможливості шляхом прямого підрахування визначити прибуток,
одержаний нерезидентом із джерелом його походження з
України. При цьому оподатковуваний прибуток визначається
податковим органом як різниця між валовим доходом і
валовими витратами, визначеними шляхом застосування
до суми одержаного (нарахованого) валового доходу коефіцієнта
0,7.
Відповідно до п. 4.1 Порядку нерезиденти, які мають
право на переваги відповідно до міжнародного договору
України щодо звільнення (або зменшення) від оподаткування
окремих видів доходів, разом з декларацією про прибуток
підприємства або з розрахунками визначення оподатковуваного
прибутку та податку на прибуток заповнюють і подають
до державного податкового органу відомості про доходи,
що звільнені від оподаткування або оподатковуються за
спеціальними ставками на підставі міжнародних договорів
України (за формою додатка 3 до Порядку). Право на використання
переваг договору надається податковим органом за умови
подання письмового підтвердження того, що нерезидент
є особою, на яку поширюються положення цього договору.
З урахуванням вищевикладеного при використанні переваг
міжнародного договору об’єкт оподаткування представництва
нерезидента може визначатись за даними декларації про
прибуток або розрахунку оподатковуваного прибутку та
податку на прибуток постійного представництва, що здійснюється
податковим органом.