К О М Е Н Т А Р
17.07.2003
Про податок з доходів фізичних осіб
Перший крок податкової реформи вже зроблено: з 1 січня 2004
року вводиться в дію Закон України "Про податок з доходів фізичних
осіб" ( 889-15 ), яким передбачається запровадження єдиної
13-відсоткової ставки податку на доходи фізичних осіб. Але
викликає занепокоєння той факт, що сьогодні утворюється великий
розрив між моментом прийняття цього закону і зниженням соціального
збору з фонду заробітної плати. Варто зауважити, що тільки в
ув'язці ці дії означатимуть успішне проведення податкової реформи.
Адже зниження соціального збору приведе до деталізації
роботодавцями заробітної плати своїх підлеглих, частина якої
видається нині у конвертах. Це, безумовно, розширить базу
оподаткування і сприятиме збільшенню бюджетних надходжень.
Втім, сьогодні ми є свідками того, що друга частина
податкової реформи ще не реалізована. Через це збільшується
вірогідність того, що деякі з ризиків, які супроводжують введення
єдиної 13-відсоткової ставки податку, можуть збутися. Зокрема,
запровадження нової системи оподаткування доходів фізичних осіб
приведе до того, що доходи місцевих бюджетів дещо скоротяться. На
жаль, сьогодні в Україні відсутня достовірна статистична
інформація про розподіл громадян за рівнем доходів відповідно до
чинної прогресивної шкали нарахування податку на прибуток. Через
це оцінка втрат місцевих бюджетів здійснюється на основі таких
показників, як середньомісячна заробітна плата і чисельність
працюючих у бюджетній сфері. Згідно з проведеними розрахунками,
втрати місцевих бюджетів від введення 13-відсоткового податку на
доходи фізичних осіб тільки від установ державного управління,
освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги становитимуть
близько 56 мільйонів гривень. Загальні втрати місцевих бюджетів
перевалять за 800 мільйонів гривень. Крім того, з початку
2004 року державою буде скасовано пільги для тих категорій
працюючих, які не були платниками податку на доходи фізичних осіб.
Це вимагає від державного бюджету додаткових коштів для того, щоб
компенсувати втрату доходів цієї категорії громадян. Зокрема,
тільки для військовослужбовців потрібно буде додатково виділити з
бюджету 680 мільйонів гривен.
Потрібно зрозуміти, що ми не маємо права на втрату хоча 6
якоїсь частини бюджетних надходжень. Тим більше що сама податкова
реформа також потребує значної фінансової підтримки. Позаяк
сьогодні потрібно вирішити, яким чином будуть компенсовані втрати
місцевих бюджетів, адже такі втрати є цілком вірогідними. Це
зумовлене тим, що навіть за найбільш оптимістичним сценарієм закон
про зменшення соціального збору з фонду заробітної плати буде
прийнято лише у вересні, і на початок наступного року він не
встигне вступити в силу.
Тому для компенсації втрат місцевих бюджетів доцільно вжити
такі заходи:
По-перше, перерозподілити податок на прибуток підприємств на
користь місцевих бюджетів. Нині, крім податку на прибуток
підприємств комунальної власності, Закон України "Про Державний
бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) передбачає спрямування
податку на прибуток до держбюджету. Але навіть частковий
перерозподіл цього податку на користь місцевих бюджетів підвищить
зацікавленість місцевої влади в його збиранні, а отже, збільшить і
бюджетні надходження. Так, закріплення за місцевими бюджетами 10
відсотків податку на прибуток підприємств дасть змогу збільшити
їхні доходи у 2004 році більш ніж на 1,0 мільярд гривень.
По-друге, зберегти діючу ставку податку на прибуток
підприємств, яка сьогодні становить 30 відсотків. Одночасне
зниження у 2004 році ставки податку на прибуток до 25 відсотків та
підвищення норм податкової амортизації у 1,6 раза, як це
передбачено Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV ( 349-15 )
"Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств", є надто ризиковим для бюджету й економічно
невиправданим. Збільшення норм амортизації, на відміну від
зниження ставки податку, стимулюватиме платників до придбання
основних фондів з метою мінімізації податкових зобов'язань у
наступних періодах. Це зумовить зростання попиту на основні
засоби, збільшення їхнього виробництва та додаткові надходження до
бюджету з ПДВ, податку на прибуток та інших податків і зборів.
По-третє, спрямувати до місцевих бюджетів дивіденди, що
сплачуються підприємствами державної форми власності. Багаторічна
практика свідчить, що центральна влада нездатна забезпечити
виконання бюджетних завдань, пов'язаних з надходженням цього виду
платежу.
По-четверте, проіндексувати граничні ставки єдиного податку
для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, встановлені у
1998 році Указом Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ). Виходячи з індексів споживчих цін за
1999-2002 роки, доцільно встановити мінімальну та максимальну
ставки цього податку відповідно на рівні 36 грн. та 355 грн.
замість 20 грн. та 200 грн., які діють сьогодні. Це дасть змогу
збільшити доходи місцевих бюджетів приблизно на 200 мільйонів
гривень.
По-п'яте, наблизити ставку оподаткування юридичних осіб
єдиним податком (10 відсотків) до рівня ставки податку з доходів
фізичних осіб (13 відсотків). Такий захід зрівняє умови
оподаткування за різними формами та дасть можливість збільшити
доходи бюджетів на суму близько 65 мільйонів гривень.
По-шосте, переглянути перелік пільг з плати за землю та
скоротити їхній обсяг. Загальна сума пільг з податку на землю,
наданих у 2002 році, становила 1253 мільйони гривень. Часто-густо
пільги надаються для потенційно найдорожчих в Україні ділянок
землі, які розташовані в Києві, Криму, Карпатах та інших регіонах,
що мають привабливу землю, проте через пільги не можуть збирати
орендну плату. Викликає занепокоєння, що часто пільги з податку на
землю надаються збитковим підприємствам.
По-сьоме, розподілити орендну плату за користування державним
майном пропорційно між місцевими бюджетами та державним бюджетом.
Внаслідок цього зникне зацікавленість у заниженні орендної плати.
По-восьме, змінити порядок виділення капітальних вкладень
регіонам. Виділення капіталовкладень має здійснюватися передусім
тим регіонам, які переглядають ставки місцевих податків у бік
їхнього збільшення, а також забезпечують виконання планових
показників надходжень з податку на прибуток, дивідендів і орендної
плати за користування державним майном.
Хочу ще раз наголосити, що податкову реформу потрібно
продовжувати, але водночас має відбуватися подальше зниження
податків і ліквідація існуючих пільг. Це головні принципи ринкової
політики, яку нині здійснює уряд України.
Володимир ГРАНОВСЬКИЙ, керівник групи радників міністра
економіки та з питань європейської інтеграції України