Плата за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, що використовуються для рибогосподарських потреб

Усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку й соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного i рослинного світу та є обмеженими й уразливими природними об’єктами.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва й зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки i додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом № 1264-XII та іншими законодавчими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного i тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний i тваринний світ, атмосферне повітря та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать Земельному кодексу.
Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:
поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) i канали; інші водні об’єкти;
підземні води та джерела;
внутрішні морські води та територіальне море.
До водних об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), які знаходяться i використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та віднесені до категорії лікувальних.
До водних об’єктів місцевого значення належать: поверхневі води, які знаходяться i використовуються в межах однієї області та не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Води (водні об’єкти) є виключно власністю народу України i надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну раду Автономної Республіки Крим i місцеві ради.
Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об’єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Виходячи з поділу на категорії за основним цільовим призначенням, а також враховуючи, що однією з них є категорія земель — землі водного фонду, розглянемо склад земель водного фонду, до яких належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Для створення сприятливого режиму водних об’єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлено земельним законодавством (ст. 85 Водного кодексу).
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 122 Земельного кодексу чітко визначено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у постійне користування.
Щодо передачі в оренду земельних ділянок водного фонду, то слід зазначити, що згідно зі ст. 124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки. Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 161-ХІV об’єктом оренди можуть бути земельні ділянки з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, що розташовані на них, якщо це передбачено договором оренди. Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Законом № 161-XIV, що відповідає ст. 93 Земельного кодексу.
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу в користування на умовах оренди водні об’єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення виробництва сільськогосподарської промислової продукції, а також у лікувальних i оздоровчих цілях.
Орендодавцями водних об’єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради. Окремі повноваження щодо надання водних об’єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях або іншим державним органам.
Орендодавцями водних об’єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Розподіл повноважень щодо передання водних об’єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України згідно з Водним кодексом та іншими законами.
Постановою № 502 встановлено порядок використання зазначених земель.
Водночас слід зазначити, що ст. 59 Земельного кодексу визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення i берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних i туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Уздовж річок, морів i навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення i засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) завширшки 25 м, зокрема, для малих річок, струмків i потічків, а також ставків площею менше 3 га.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження i залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів i добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких i твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів i техніки.
Об’єкти, розташовані в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Оподаткування землі здійснюється відповідно до Закону № 2535-ХІІ, який визначає різний механізм справляння земельного податку залежно від того, встановлено чи ні грошову оцінку землі, а також ставки земельного податку окремо для різних категорій земель, визначених Земельним кодексом.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, що ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст.13 Закону № 2535-ХІІ). Згідно зі ст. 193 Земельного кодексу державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками й містить сукупність відомостей i документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Зокрема, в межах населених пунктів податок за земельні ділянки, зайняті водоймами та надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої ст. 7 Закону № 2535-ХІІ, а за межами населених пунктів податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно зі ст. 11 Закону № 2535-ХІІ справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Отже, якщо земельні ділянки надавались за межами населеного пункту юридичним чи фізичними особам для виробництва рибної продукції i вважаються землями водного фонду, земельний податок справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. При цьому відповідно до п. 1 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою № 783, грошова оцінка землі щороку станом на 1 січня поточного року індексується на відповідний коефіцієнт індексації.
Щодо справляння орендної плати за землю, то статтями 19 Закону № 2535-ХІІ та Закону № 161-XIV встановлено, що розмір, форма та умови внесення орендної плати за землю встановлюються виключно у договорі оренди між орендодавцем i орендарем.
У випадку коли орендодавцем виступає власник землі, то орендар, уклавши з ним договір на оренду землі, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує земельний податок до бюджету.
Якщо орендодавцем землі виступає відповідний орган місцевої влади, то орендар, уклавши з ним договір на оренду землі, самостійно сплачує до бюджету орендну плату за землю. Проте слід мати на увазі, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.
Кабінет Міністрів України з 01.08.2002 р. постановою № 1100 затвердив Тимчасовий порядок розмежування земель права державної та комунальної власності, але поки що цей порядок не діє, тому в статті роз’яснено порядок надання земельних ділянок (у тому числі й водного фонду) в оренду до проведення розмежування земель. Звертаємо також увагу на можливість передання окремих повноважень щодо надання водних об’єктів у користування органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Фактично це означає, що укладати договір оренди можна не тільки з обласною радою чи Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а й з місцевими органами влади, проте при цьому слід переконатися, що ці повноваження дійсно було передано рішенням відповідної ради.