Відповідно до ст. 12 Закону № 2535-ХІІ від земельного
податку звільнено вітчизняні заклади охорони здоров’я,
до яких належать установи: лікувальні, профілактичні
окремого типу (лепрозорії), диспансери, поліклінічні,
швидкої та медичної допомоги i переливання крові, охорони
материнства i дитинства, епідеміологічні, санітарної
освіти, судово-медичної експертизи та патолого-анатомічні.
Із санаторно-курортних організацій звільнено лише спеціалізовані
санаторії України для реабілітації хворих згідно зі
списком, затвердженим МОЗ України.
Усі інші санаторно-курортні організації сплачують земельний
податок на загальних підставах.
Статтями 43 — 54 Земельного кодексу визначено землі,
що належать до земель природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення. Земельні
ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів,
об’єктів фізичної культури i спорту, туристичних баз,
кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних i наметових туристично-оздоровчих
таборів, будинків рибалок i мисливців, належать до земель
рекреаційного призначення.
Земельним кодексом не встановлено, у яке користування
(постійне чи тимчасове) надаються зазначені землі. Це
питання вирішується у кожному конкретному випадку відповідним
органом місцевої влади. Власники земельних ділянок та
землекористувачі зобов’язані забезпечувати використання
землі відповідно до цільового призначення та своєчасно
сплачувати земельний податок або орендну плату за землю.
Статтею 9 Закону № 2535-ХІІ визначено, що податок за
земельні ділянки, надані в тимчасове користування на
землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного
та історико-культурного призначення, за винятком земельних
ділянок сільськогосподарського призначення, справляється
у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі
ріллі по області. Іншого порядку плати за вищезазначені
земельні ділянки чинним законодавством не встановлено.