Огляд редакційної пошти


 
 

Незважаючи на те що на сторінках «Вісника» постійно публікуються добірки запитань-відповідей та статті фахівців Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України щодо змін у Законі № 1775-III, роз’яснення щодо нових видів господарської діяльності, які потребують наявності ліцензії, протягом першого півріччя нинішнього року редакція одержала чимало листів читачів із запитаннями про ліцензування певних видів господарської діяльності. I в листах, i в телефонних розмовах читачів цікавлять моменти, що не знайшли відображення в наданих консультаціях. Тому зупинимося саме на них.

У «Віснику» № 24/2003 (стор. 56) у консультації «Переоформлення ліцензії» йшлося про те, як слід діяти ліцензіату у разі, коли він змінив місцезнаходження, та як переоформити раніше видану ліцензію. Підприємство «Горобина» запитує, яка відповідальність передбачена чинним законодавством за непереоформлену ліцензію?
Непереоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною (ст. 16 Закону № 1775-III). Отже, господарська діяльність, що здійснювалась після закінчення дії ліцензії, вважається безліцензійною.
До суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законодавством (ст. 22 Закону № 1775-III). Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.
Органи податкової служби України відповідно до п. 1 ст. 8, ст. 9 та п. 4 ст. 10 Закону № 509-XII здійснюють контроль за наявністю ліцензій.
Щодо юридичних осіб, то податкові органи відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 10 Закону № 509-XII подають до судів та арбітражних судів позови до підприємств, установ та організацій про визнання угод (у даному випадку угод, укладених при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню) недійсними i стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

У вищезазначеному номері «Вісника» на тій же сторінці у консультації «Прекурсори» ДП «Дельта ініціатива» запитувало, чи потрібна ліцензія на придбання ацетону, толуолу та розчинників. СТО «Корсар» із Києва, що здійснює торгівлю акумуляторами, які містять електроліт, для виготовлення якого використовується прекурсор — сірчана кислота, також запитує, чи потрібна їм ліцензія для здійснення зазначеної діяльності?
Відповідно до п. 23 ст. 9 Закону № 1775-III ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів.
Слід зазначити, що сірчану кислоту віднесено до групи прекурсорів, включених до списку 2 таблиці IV Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів, затвердженого постановою № 770, щодо яких встановлено контроль. Отже, при використанні у своїй діяльності прекурсорів підприємство повинно отримати спеціальну ліцензію.
Але відповідно до ст. 8 Закону № 1775-III у разі якщо суб’єкт господарювання провадить господарську діяльність, зазначену у ст. 9 цього Закону, не в повному обсязі, а частково або з окремих робіт, операцій, послуг, ліцензійні умови поширюються на суб’єкт господарювання в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії.

У підприємства «Колосок» з Чернігова виникло запитання щодо ліцензування діяльності їдальні, в якій реалізується продукція власного виробництва із сировини, що закуповується у юридичних та фізичних осіб.
Такий вид діяльності, як продаж харчової продукції власного виробництва, ст. 9 Закону № 1775-III не визначено, отже в даному випадку ліцензія не потрібна.

Футбольний клуб «Атма-спорт» проводить тренування та змагання спортсменів. Чи повинен він мати ліцензію?
Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність, організація та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту і діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні, належать до видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню (п. 51 ст. 9 Закону № 1775-III).
Суб’єкт фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності — це зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка проводить фізкультурно-оздоровчу та спортивну діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності (п. 1.3 Ліцензійних умов № 58/852).
Постановою № 751 визначено, що до Переліку видів фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, які підлягають ліцензуванню, належать організація та проведення спортивних занять професіоналів i любителів спорту та діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту.
Футбол відноситься до Переліку видів спорту, визнаних в Україні. Отже, футбольному клубу для проведення своєї спортивної діяльності необхідно отримати ліцензію.

У читачів також виникає чимало запитань щодо ліцензування освітньої діяльності. Наприклад, чи ліцензується діяльність з надання послуг з підвищення кваліфікації?
Ліцензування певних видів діяльності, зокрема у сфері освіти, здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цій сфері діяльності (ст. 2 Закону № 1775-III), тобто Законом № 1060-XII. Статтею 18 цього Закону визначено, що заклади освіти створюються органами державної виконавчої влади i органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.
Діяльність закладу освіти розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання освіти i підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 5 ст. 18 Закону № 1060-XII).
Постановою № 200 затверджено Положення про Державну акредитаційну комісію, згідно з яким навчальні заклади, підприємства, установи i організації — юридичні особи незалежно від їх відомчого підпорядкування i форм власності можуть розпочинати діяльність з окремих видів i напрямів, пов’язану з наданням послуг для одержання загальної середньої та професійної освіти, підготовкою спеціалістів різних рівнів кваліфікації, лише після отримання ліцензії.
Забезпечення виконання державних вимог до ліцензування, атестації та акредитації вищих i професійно-технічних навчальних закладів (далі — навчальні заклади) за напрямами (спеціальностями) підготовки та перепідготовки фахівців, надання та зміни статусу цих закладів здійснює Державна акредитаційна комісія.
Отже, якщо підприємство відповідає статусу закладу освіти, то для надання послуг з підвищення кваліфікації необхідно отримати відповідну ліцензію.

Інститут, що знаходиться i здійснює свою діяльність в Україні, є філією Санкт-Петербурзького вищого навчального закладу i має ліцензію на здійснення освітньої діяльності, видану Міністерством освіти Росії. Чи потрібно для здійснення освітньої діяльності отримувати ліцензію i в Україні?
Відповідно до ст. 18 Закону № 1060-XII діяльність закладу освіти в Україні розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання освіти i підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Отже, для здійснення діяльності в сфері освіти на території України необхідно отримати ліцензію Міністерства освіти та науки України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підприємство має великий штат внутрішньої служби охорони. Чи потрібно йому для здійснення охорони власних об’єктів отримувати ліцензію?
Ліцензуванню підлягають надання послуг, пов’язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян (п. 43 ст. 9 Закону № 1770-III).
Оскільки ліцензуванню підлягає саме надання послуг, пов’язаних з охороною, а функціонування внутрішніх служб охорони відноситься до господарської діяльності суб’єкта господарювання i не пов’язано з наданням послуг, то така діяльність не потребує одержання ліцензії.

Підприємство має намір займатись торгівлею лікарськими засобами. Які документи необхідно подати до органу ліцензування для отримання ліцензії на торгівлю лікарськими засобами?
Виробництво лікарських засобів, оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами підлягають ліцензуванню (п. 9 ст. 9 Закону № 1775-III).
Постановою № 846 внесено зміни до п. 44 постанови № 756, якими визначено перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії на виробництво лікарських засобів, оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами.
Відтепер для здійснення зазначених видів діяльності необхідно до заяви додавати такі документи:
засвідчені в установленому порядку копії установчих документів (для юридичної особи);
засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують право власності суб’єкта господарської діяльності або оренди ним приміщення для провадження відповідного виду господарської діяльності;
засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної служби (за місцем провадження діяльності) про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм i правил провадження відповідного виду господарської діяльності за формою, встановленою МОЗ України;
відомості за підписом заявника — суб’єкта господарської діяльності про відповідність його матеріально-технічної бази, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності, а також про відповідність рівня кваліфікації його працівників ліцензійним умовам провадження відповідного виду господарської діяльності, за формою, встановленою МОЗ України;
засвідчені в установленому порядку копії технічних та технологічних регламентів щодо виробництва лікарських засобів, розроблених та затверджених в установленому порядку (для підприємств-виробників).
Спеціальним органом ліцензування виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначено Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів i виробів медичного призначення (п. 25 постанови № 1698).

Оксана КИРІЄНКО, економіст-аналітик «Вісника»

 
ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 28 липень 2003 року