На початковій стадії розгляду земельних спорів до відповідних органів подається заява однієї зі сторін. Хоча ЗК не урегульовано порядок прийняття заяви, не визначено її основні реквізити та не передбачено причини відмови у прийнятті заяви або залишення її без розгляду (а таких випадків на практиці чимало), що гальмує в цілому здійснення належної земельно-процесуальної діяльності відповідними органами, результатом її проведення на цій стадії є прийняття заяви до розгляду. На даному етапі можливі випадки, коли розгляд спору не належить до компетенції органу, до якого була подана заява зацікавленою стороною. Тому необхідно передбачити норму, відповідно до якої у разі настання таких випадків органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів повинні вказати на цю обставину особі, що подала заяву, та направити останню за підвідомчістю до належного органу.
Наступна стадія (підготовка матеріалів до розгляду земельних спорів), як правило, передбачає залучення землевпорядних організацій, співробітники яких, маючи необхідну кваліфікацію для підготовки відповідних документів, не обмежуються тільки збором письмових документів, а й при встановленні факту порушення земельних прав однієї зі сторін складають акт, що підписується сторонами, які сперечаються, та землевпорядником.
Основна стадія — розгляд земельного спору. ЗК гарантує сторонам земельного спору особисту участь при його розгляді. Так, ч. 2 ст. 159 ЗК передбачає, що земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які мають бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. Особиста участь необхідна для недопущення винесення рішення уповноваженими органами без урахування вимог усіх осіб, що беруть участь у спорі. У разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання й відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї зі сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляду і прийняття рішення. Необхідно зазначити, що відповідний перелік поважних причин, за яких можливе повторне відкладання розгляду спору, та перелік неповажних причин відсутності однієї зі сторін при повторному розгляді земельного спору в ЗК відсутній. На цій стадії активно беруть участь у розгляді земельного спору як сторони, так і уповноважені на вирішення земельних спорів відповідні органи. Згідно зі ст. 160 ЗК ("Права й обов'язки сторін при розгляді земельних спорів") сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні й письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його. При такому невдалому визначенні прав і обов'язків сторін, коли стає незрозумілим, що саме вважати правами і обов'язками, а також відсутність навіть згадки про процесуальні права та обов'язки відповідних органів, уповноважених вирішувати земельні спори, вже сьогодні створено загрозу захисту суб'єктивних прав власників землі та землекористувачів.
Звернемо увагу на невдалу назву цієї статті. Уявляється, що в процесі розгляду та вирішення земельного спору може йтися саме про процесуальні права та обов'язки і не лише сторін, які беруть участь у земельному спорі, а й уповноважених на вирішення земельних спорів відповідних органів. Таким чином, доцільно окрему статтю, яка складалася б із двох частин (у першій визначені права, а в другій — обов'язки), присвятити процесуальним правам і обов'язкам сторін. Так, окремою статтею із відповідною структурою визначити процесуальні права та обов'язки відповідних органів, уповноважених вирішувати земельні спори.
Результатом здійснення основної стадії є прийняття рішення по суті компетентним органом, тобто спір повинен бути вирішений тим органом, до відання якого віднесено його розгляд. Рішення органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що вступає в силу з моменту його прийняття, повинно бути ретельно обгрунтоване з посиланням на фактичні обставини справи, відповідати всім документам і доказам по справі, відображати об'єктивну істину, спираючись на норми земельного законодавства. Відповідно до частини 5 ст. 159 ЗК рішення передається сторонам у 5-денний термін із часу його прийняття. На заключній стадії розгляду земельних спорів відбувається виконання рішення зі спору в порядку, визначеному в самому рішенні (ч. 4 ст. 159 ЗК).
Земельно-процесуальні правовідносини, що виникають при вирішенні земельних спорів у адміністративному порядку, варто розглядати як врегульовані земельно-процесуальними нормами суспільні відносини, які складаються в результаті земельно-процесуальної діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та інших суб'єктів права, що спрямована на захист земельних прав громадян та юридичних осіб. Ці правовідносини припиняються, якщо сторони згодні з прийнятим рішенням і не мають на меті його оскаржити в суді у відповідний строк. Отже, загальне висвітлення процесуального порядку розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів дає змогу визначити процесуальні права та обов'язки сторін і відповідних органів, якими вони наділені в процесі його здійснення.
Зокрема, до процесуальних прав сторін слід віднести; право брати участь у розгляді земельного спору (це випливає з ч. 2 ст. 159 ЗК — якщо сторона спору відсутня при першому вирішенні питання й до того ж дає офіційну згоду на розгляд питання, земельний спір розглядається без неї); право знайомитися з матеріалами щодо спору, робити з них виписки; право подавати документи та інші докази; право порушувати клопотання; право заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони; право давати усні й письмові пояснення; право одержувати копію рішення щодо земельного спору; право оскаржувати рішення в суді.
Процесуальними обов'язками сторін необхідно вважати: обов'язок підготувати необхідні матеріали до розгляду земельного спору; обов'язок сприяти своїми діями здійснюванню відповідним органом своєчасного і правильного розгляду земельного спору; обов'язок добросовісно користуватися належними процесуальними правами.
До процесуальних прав органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів належать: право залишити заяву однієї зі сторін без розгляду, якщо розгляд останньої належить до компетенції іншого органу; право повторного відкладання розгляду спору з поважних причин; право вирішення земельного спору, якщо сторона спору відсутня при першому вирішенні питання, але дала офіційну згоду на розгляд спору без неї; право не зупиняти процес розгляду спору й прийняття рішення за відсутності однієї зі сторін без поважних причин при повторному його розгляді.
Процесуальними обов'язками органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів є: обов'язок прийняти заяву однієї зі сторін до розгляду, якщо її розгляд та вирішення земельного спору належать до їх компетенції, та зареєструвати у встановленому порядку; обов'язок переслати заяву однієї зі сторін до належного органу, якщо розгляд заяви не належить до їх компетенції; обов'язок вирішити земельний спір у встановлений строк; обов'язок належним чином і завчасно повідомити сторони про час і місце розгляду спору; обов'язок перенести розгляд спору у разі відсутності однієї зі сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на його розгляд; обов'язок надати сторонам, що беруть участь у спорі, можливості знайомитися з усіма матеріалами спору і робити з них виписки; обов'язок детально досліджувати всі документи і докази (як зібрані в процесі підготовки матеріалів до розгляду спору, так і пред'явлені сторонами в стадії його розгляду); обов'язок прийняти аргументоване рішення щодо спору та вручити копію цього рішення у встановлені строки сторонам; обов'язок забезпечити виконання рішення.
Отже, в ЗК необхідно прийняти ряд статей, що належним чином визначали б процесуальні права й обов'язки сторін і відповідних органів при розгляді земельних спорів в адміністративному порядку та забезпечували при цьому об'єктивний розгляд спору і справедливе його вирішення.