Згідно зі ст. 2 Закону № 161-ХІV відносини, пов’язані
з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, цим
Законом, Цивільним кодексом, іншими законами України,
постановами, виданими Кабінетом Міністрів України, у
випадках, передбачених цим Законом, а також договором
оренди землі.
Законом № 161-ХІV визначено, що орендодавцями земельних
ділянок, які перебувають у комунальній власності, є
органи місцевого самоврядування: сільські, селищні,
міські ради (частина друга ст. 5),
а орендодавцями земельних ділянок, які перебувають у
державній власності, — районні, обласні, Київська i
Севастопольська міські державні адміністрації, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів
України у межах їх повноважень (частина третя ст. 5).
Рішення про надання в оренду земельних ділянок зазначені
органи державної влади приймають при попередньому погодженні
цих питань на сесіях відповідних рад.
Частини друга i третя ст. 5 Закону № 161-ХІV набирають
чинності після розмежування відповідно до законів України
земель комунальної та державної власності (розділ VIII
Прикінцевих положень цього Закону).
Оскільки розмежування вищезазначених земель ще не проведено,
то згідно з п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного
кодексу повноваження щодо розпорядження землями у межах
населених пунктів, крім земель, переданих у приватну
власність, здійснюють відповідні органи місцевого самоврядування,
а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої
влади.
Враховуючи викладене, а також виходячи з чинних норм
земельного законодавства, відповідні ради мають право
надавати в оренду землі державної власності (запасу
та резервного фонду) лише в межах населених пунктів.
Відповідно до ст.19 Закону № 161-ХІV орендна плата за
земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній
власності, не може бути меншою за розмір земельного
податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ та справляється
виключно у грошовій формі.